Від народження він був калікою й зневажався власним батьком. За це він батька отруїв, а заразом убив п'ятьох братів та по їхніх трупах виліз на престол. Усе життя він боявся власної столиці й жив в іншому місті. Був абсолютним підкаблучником дружини, а та все життя кохала іншого. Нарешті, він таким чином написав закони, що після його смерті країна розпалася на шматки; сприяв знищенню місцевої Церкви та насадженню Церкви від Константинополя.
Але...
Але він замовив спеціальний літопис, у якому наказав писати усе навпаки. А його сини та онук написання "найправдивішого" літопису продовжили. І Грецькі монахи, під контролем яких літопис створювався, радо їм допомагали, паралельно нищачи інші літописи.
Літопис той наразі нам відомий як "Повість минулих літ". Згідно з ним князь Ярослав Володимирович був не "Кульгавим", а - "Мудрим". І не він повбивав братів, а Святополк "Окаянний". І взагалі Ярослав був "книжник" та "хоромник". І саме він побудував і "Золоті ворота", і святу Софію Київську і ще багато чого. Літопис був не історичною хронікою, а похвалою Ярославу та обгрунтуванням його права на владу, тобто піаром.
Кажуть, історію пишуть переможці. Це так. Але найстрашніше те, що переможці історію нищать. Нищать справжню історію, перед тим, як написати іншу.
Якщо ви гадаєте, що цей допис про князя Ярослава, який був зовсім не таким, яким його зображають у підручниках на на двогривневій монеті - це не зовсім так. Це і про зараз теж.
Бо якщо ми зараз програємо - переможці знову знищать нашу історію й напишуть для нас іншу.
До речі, навіть замовний, мінімум тричі "переписаний" літопис ХІ ст., відомий як "Повість минулих літ" було знищено Катериною ІІ. Бо навіть його не можна було показувати.
"Надобно лишить их исторической памяти ненужной" - інструктувала вона 1772 року призначеного генерал-губернатором Литви (не плутати з сучасною Литвою) графа Чернишова...
