Чи реальні умови, які ми пропонуємо Москві? Чому ми йдемо на поступки? Чому не досягаємо повної перемоги?
Але це – неправильний підхід. Потрібно зрозуміти, що у всіх нас одна мета і як наслідок дуже близькі підходи до вирішення проблеми. І президент, і звичайні громадяни хочуть завершення війни, визволення території, відновлення нормального життя. Так, підходи можуть бути різними – але ціль одна.
Для того, щоб зрозуміти, що відбуватиметься насправді, важливо усвідомити, якими є наміри ворога. Чого хоче Путін? Ну і починати треба з найпростішого: мета російського президента - ліквідація Української держави. Так, виявилося, що досягти цього є не таким простим. Бліцкриг провалився. Санкції виявилися значно серйознішими. Але чи це означає, що Путін відмовився від цієї мети? Зовсім ні. Адже без ліквідації України він не зможе наблизитись до свого головного завдання – відновлення “історичної Росії” у межах СРСР.
Наразі ми спостерігаємо, як перегруповуються російські війська під Києвом. Також “перегруповуються” і плани Путіна. Якщо спростити завдання – головний акцент буде зроблено на відвойовуванні Донбасу за одночасної руйнації українських міст та інфраструктури ракетними ударами по всій країні. І якщо російським окупантам вдасться вийти на кордони Донецької та Луганської областей, вони рушать на завоювання нових регіонів України. Зрозуміло, у разі, якщо вистачить сил. Якщо вони не будуть зупинені. Але ми зараз говоримо виключно про плани Путіна, а не про можливості – російські чи українські.
А що ж тоді перемовини, навколо яких спалахнули такі пристрасті? Та нічого. Для Зеленського ці переговори – спроба знайти шлях до миру. А Путіна переговори цікавлять лише у тому розумінні, у якому вони допомагають створити прірву між українською владою та українським народом. Не менше. Але й не більше.