У радянській школі мене вчили - за те, що стверджував, що Земля крутиться навколо Сонця, а не навпаки та що Всесвіт безмежний і зірки - то такі ж сонця, навколо яких крутіться такі само, як Земля, планети.
А інквізиторів подавали як дурних безграмотних тупих кровожерливих попів, яким було "в кайф" катувати.
Треба було впасти Радянському Союзу, щоб ми могли дізнатися, що Джордано Бруно було страчено як єретика, який зводив хулу на Христа та Діву Марію, писав книжки з магії і що в його вироку не було ані слова про науку взагалі та геліоцентричну систему зокрема. А обтяжливою обставиною у хулі на віру стало те, що Бруно був... священиком.
І да, - Папа, який дуже тепло ставився до Бруно й був його покровителем саме як вченого. Папа до останнього намагався його врятувати, переконуючи аби Бруно відмовився від свого твердження, що Христос не міг перетворювати воду на вино і не могло бути непорочного зачаття. Но той вперся рогом...
До слова, його не виправдано досі, - нема підстав. Бруно дійсно єретик, а якщо проаналізувати його вчинки та висловлювання - вельми несповна розуму.
...А Церква не була вже такою неосвіченою й дурною. Вчення Коперника (1543) не було заборонено в часи Бруно й Церква доволі філософськи та ліберально ставилася до нього. Більше того, було чимало вчених у самій Церкві, які практикували досліди в математиці, фізиці, астрономії. Але Церква вважала розповсюдження таких поглядів, як у Коперника серед темного забитого народу, який на 95% читати-писати не вмів, небезпечним.
В принципі саме через це єретичним вчення Коперника офіційно було визнано лише 1616 року через 56 років після страти Бруно та 73 роки після смерті Коперника. Навіть Галілей у 1633 році отримав за підтримку геліоцентричної системи лише... домашній арешт - Церква надто цінувала старого вченого, тому надала йому можливість працювати й навіть охороняла від релігійних фанатиків.
Можна згадати священика Марена Масена, який, перебуваючи в монастирі, займався фізикою та математикою; Жана Франсуа - монаха-єзуїта і у той самий час - математика; знаменитого Рене Декарта, який, правда, ані священиком, ані монахом не був, зате користувався великою підтримкою самого кардинала Рішельє.
Так що Церква не була вже такою ретроградною та неосвіченою. Вона лише піклувалася, щоб нові знання, які масою пішли у ХVІ-ХVІІ століттях не спричинили неконтрольовані конфлікти у суспільстві. Але ретельно оберігало знання у своїх монастирях.
Проте був один виняток - Московський патріархат, котрий якраз у цей час жив за огидним "Домостроєм" і не заохочував вміння писати-читати у народі. Когось здивує, але так було - аж до кінця ХІХ століття у Росії мирянам заборонялося читати біблію і не рекомендувалося тримати у будинках дзеркала. А священикам дзеркала взагалі заборонялися. А ще у ХVІІ столітті у Московії "відьом" та єретиків спалювали тисячами, коли у Європі на той час такі випадки були поодинокими.
Про це у радянських школах не розповідали. Там все більше про те, як спалювали Бруно за його вчення...
