От часто чую "Ой, у країні три роки не закупляли озброєння, провалили ДОЗи, не підвищували зарплату військовим, кококо..."
І знаєте - це правда. Так і було. І про це багато хто писав, військові у тому числі.
Але намагаюся згадати, скільки маршів протесту було з цього приводу - і не можу.
Чи у мене склероз, чи нічого подібного не було.
От всякі марші вишиванок, марші ветеранів, марші "поспіваємо веселих патріотичних пісень, заселфимось і підемо додому", марші "Ні капітуляції" (дуже смішно) - оце все пам'ятаю.
А от маршів "Негайно закупіть боєприпаси, у нас війна" - не пам'ятаю.
Ховають бархани склерозу (насправді ні) марші "Вимагаємо підвищення зарплат військовим!" та страйк за закупівлю палива для Збройних Сил.
Чомусь не можу знайти відео масового голодування з вимогами розробляти новітнє озброєння та Майдану проти скорочення штату армії.
От нічого такого не пам'ятаю.
По буквах: Ніна, Іван, Харитон, Уляна, Ярослав.
Тож іноді варто вчасно реагувати на потреби армії. Щоб потім з сумом не констатувати, що нічого не робилося. Тому що не робилося і вами у тому числі.
ВибачтЄ.
Ну і ще трохи про автомобілі.
Від чого вмирає автомобіль на війні.
Три причини, по ступеню впливу:
- військові водії;
- бойові дії;
- фронтові дороги.
І коли мені кажуть, що водії - не головна причина, я постійно загадую одного капітана і по щоці тече сльоза.
Пан капітан щиро (щиро, повторюю!) вважав, що по розбитим дорогам треба їздити на максимальній швидкості, тому що "тоді машина ями проскакує".
Ітог - Hyundai Galloper, який до його рук їздив півтора роки, був уграний до стану "в гівно" за два місяці.
І так, цей капітан вважав себе дуже досвідченим водієм та взагалі - спецом по автомобілях, бо колись він був менеджером в автосалоні.
Нє, ну і прилітає, звісно, куди ж без цього.
Але прокладка між кермом та сидінням все одно важливіша.