Це треба додуматися і бовкнути на весь світ, що Угорщина не постачає зброю Україні, щоб Росія не обстрілювала угорців на Закарпатті!
Ні, за логікою популіста тут все ок. Бо бажання сподобатися, заробити політичні дивіденди навіть на людській біді затуманює погляд багатьом політикам. Але з точки зору дипломата – це фактично визнання співпраці з кремлівським диктатором. І, до слова, ще одне непряме підтвердження давніх здогадок про те, що між угорським та російським режимами укладено таємний новітній пакт Молотова – Ріббентропа (Лаврова — Сійярто?) про ймовірне розшматування України у випадку, коли "спецоперація" Путіна увінчалася б успіхом.
Не склалося… Тому й спікер парламенту Угорщини Ласло Кевер раніше вихопився про "психічні проблеми" Зеленського, з якою він, іноді жорстко, просить партнерів про підтримку. Бачте, Кевер очікує проблем для українських угорців після війни, "потрібно бути дуже обережними", щоб не дійшло до того, що угорській меншині доведеться зовсім залишити батьківщину. "Дятел"? З врахуванням попередніх припущень, — цинічний популіст.
Я не знаю, як пересічні угорці ставляться до риторики своїх очільників – Орбана, Сійярто та інших з партії "Фідес". Але переконаний, що серед них ще залишилися свідки кривавого 1956 року, коли російські танки під орудою маршала Конєва розчавили паростки свободи на вулицях Будапешта. Понад дві з половиною тисячі повстанців поклали життя вочевидь не для того, щоб нині європейська Угорщина знову, вже вкотре у своїй історії, долучалася до співпраці з найпотворнішими диктатурами. Якось речник українського МЗС Олег Ніколенко влучно нагадав, що "така позиція (офіційного Будапешта.- Авт.) не дивує, адже історично Угорщина вже не раз орієнтувалася на сторону зла.
Сумніваюся, що правлячі кола у Будапешті досі гризе "комплекс вини" за співпрацю з нацистською Німеччиною. Ми ж не забули про те, як Міклош Горті, з його маніакальними ідеями "Великої Угорщини" (угорський іредентизм) фактично розпочав Другу світову війну, придушивши Карпатську Україну у березні 1939 року. Не забули й угорців, що воювали на боці райху. Пам'ятаємо й про те, що "великий маршал" поквапився тихцем домовлятися зі Сталіним, коли стало зрозуміло, що Гітлер програє. За що й сів 1944-го під домашній арешт з волі Адольфа Алоїзовича, уникнувши таким чином лави підсудних Нюрнберга.
"Ils n’ont rien appris ni rien oublié" ("Нічого не навчилися, нічого не забули"), - як висловився Талейран після повернення династії Бурбонів.
Що ж до Сійярто і його сумнівної "парасольки" над угорцями Закарпаття, то вона, як на мене, народжує недобру метафору з етноквотами на обстріли. Бо, даруйте, невже російські дегенерати обстрілюють по всій Україні американців, бритів, поляків і ще з десяток-другий представників народів, чиї країни взялися постачати нам зброю для відсічі сучасній Орді? Невже угорці мешкають в Україні тільки на Закарпатті? Учора ті, хто живе поза його межами, запитали у свого "опікуна": "То нас можна?". Невже Сійярто і його прем'єр-міністр послуговуються принципом "винятковості націй"? Якщо це так, то ще раз нагадаю, чим закінчувалися наміри втілити такі ідеї у життя. Як і таємні угоди про поділ чужих територій.
Офіційний Будапешт з його незмінними упродовж 12 років орбанівського правління персонажами, здається, залишився самотнім серед кола європейських народів. Що й казати, вже чеський динозавр Мілош Земан, колись щиросердечний співрозмовник Путіна, говорить про потребу зміцнення України зброєю, розуміючи, що таке "імперія зла" і, вочевидь, згадавши празький 1968-й.
І ще один цікавий штришок, який стосується Закарпаття. Днями перед готельно-туристичним комплексом "Інтуриста" там відкрили сумнівну скульптурну композицію: ведмідь, що сперся лапою на… земну кулю. Причому, сам звір – явно не зі закарпатського звичного герба, більше нагадує отого, - "з-за порєбріка". Голова Археологічної комісії НТШ у Львові Микола Бандрівський повідомив, що над "мистецьким витвором" працювали "майстри Іван Цубина, Михайло Колодько та російський сепаратист Олександр Єлізаров (ліквідований українськими бійцями 31 травня 2022 року в боях під Комишувахою), працювали над фігурою пів року. Її виготовлення коштувало 100 тис. грн".
Метафористика пам'ятника аж надто очевидна. Тільки от реакції всюдисущих українських спецслужб щось не чути. Як і ужгородських чиновників. Дмухають на "холодне" під гарантіями Сійярто?
