Давайте я вам покажу найбільший парадокс нашого політичного життя. Наші опоненти називають нас порохоБОТами, фанатами сивочолого гетьмана, сектою і т.п. Але ж зверніть увагу, як масово «наші» відзначали вчорашній ДР Залужного, хоча він не є близьким до постмайданної влади, ніколи не був помічений у особливих симпатіях до ЄС і Порошенка й взагалі призначений на посаду Зеленським і підтримує з ним цілком доброзичливі стосунки. Більше того, своїм військовим талантом Головнокомандувач серйозно укріплює авторитет влади зелених, хоча в більшості інших відношень вони є суцільною катастрофою і ми вкрай не бажали б, аби вони залишилися біля керма.
Звідки ж таке захоплення Залужним серед опонентів влади? Бо ми, насправді, не в пропагандистські образи закохуємося, а цінуємо політиків і очільників держави за їхній доробок на користь країни. Саме на підставі такої конкретної оцінки Порошенко для нас залишається першим номером у політиці, а Залужний і ще група генералів - об‘єкти загальної поваги й захоплення.
Натомість, саме серед Янелохової пастви маємо купу висловлювань, де намагаються максимально принизити роль Залужного й застерігають від «культу». Чому? Бо він затьмарює Бубочку й набирає надзвичайної суспільної ваги (котра легко може трансформуватися в політичну). І безмізкі адепти зеленої секти, фанати й боти всіляко намагаються не дати цьому статися.
Втім, ви й самі, мабуть, помічали, що навіть невинний заклик обирати не емоціями, а головою (без називання прізвищ) моментально викликає роздратування й звинувачення в порохоботстві.
