Протягом багатьох століть жителям Ірландії доводилося воювати проти вікінгів, нормандців, англійців, британців, які прагнули захопити їхній острів. Заради досягнення мети ірландцям періодично доводилося вступати в союзи з шотландцями, іспанцями, французами, німцями. В цій боротьбі годі було шукати “святих” на чиємусь боці. Повстанці чинили звірства проти англійських поселенців, католики винищували протестантів, революціонери-фенії здійснювали теракти проти британських політиків. Зі свого боку, ірландці досі пам’ятають, як Олівер Кромвель вогнем і мечем “умиротворював” їхню країну, британський уряд допустив Великий голод, масову вимушену еміграцію з Ірландії та жорстоко придушив “Великоднє повстання” в Дубліні. Зрештою, партизанська боротьба Ірландської республіканської армії (ІРА) призвела до поетапного здобуття незалежності – від статусу домініону до Республіки Ірландія, що вийшла навіть зі складу Британської Співдружності. Однак частина Ольстеру (Північна Ірландія) залишилася частиною Сполученого Королівства, що зумовило новий конфлікт тривалістю в кілька десятиліть.
