Мене точно важко запідозрити в симпатіях до Зеленського. Я вважав його некомпетентним дилетантом до
виборів 2019 р. Я вважаю й зараз його некомпетентним дилетантом, здатним лише писати відосики. Проте.
От треба визнати. Заленський, як то кажуть – фартовий. Він
неймовірно везучий. З одного боку Зеленський прийшов у владу з телебачення і тому в піарі він дока. ЗЕкоманда довго йшла до монополізації телепростору і зробила це. Вони створили
свій пул позитивних блогерів і якось перетягли туди всіх нестійких. Які кошти вбухує ЗЕкоманда в піар себе-коханих і з яких джерел ті кошти беруться, прийде час – дізнаємося.
До речі, треба визначити, піар зелених доволі ефективний. Вони створюють сенсації взагалі не думаючи про наслідки. Вони мислять категорією серіалу. Треба підтримати увагу
глядача зараз, а завтра буде завтра. А чого? Діє. Дає результат. Правда? Але є й ще дещо.
Якимось неймовірним образом Зеленському от просто неймовірно щастить на події.
Подумайте самі.
Зеленському крупно пощастило весною 2019 р. Я вже не раз писав, Зеленського навіть не планували виводити у другий тур. Все що він мав зробити, це
виступити спаринг-партнером для Юлії Тимошенко, аби не допустити в другий тур Петра Порошенка. Але виборці все переграли і в результаті Петро Порошенко ще й досі успішний
опозиційний політик. Зеленський же став керівником держави з населенням в 41 мільйон осіб.
Зеленському крупно пощастило з попередником. Весною 2019 р. Він прийняв
країну з економікою, що динамічно розвивалася. На запасі міцності економіки, що лишилася від Порошенка, команда ЗЕ благополучно могла протриматися пару років. Але бахнула
пандемія КОВІД, яка миттю стерла всі провали і недоліки зеленої команди. На всю критику була одна відповідь – пандемія проблема світова. Коли ж людей втомила тягомотина з
КОВІД, почалося російське вторгнення, яке миттю все обнулило.
Зеленському крупно пощастило з міжнародною ситуацією. Петро Порошенко у війну вступив коли в США президентом був Обама і я пам’ятаю як Порошенка
уламували домовлятися з Путіним а той час як Москва уже захоплювала Крим і Донбас. Порошенкові викручували руки, вимагаючи в обмін на західну підтримку то одних то інших
демократичних перетворень – під час війни. Порошенкові виносили мозок за все що бодай трохи нагадувало утиски ЗМІ.
Як раз в часи Зеленського в США усвідомили
нарешті всю небезпеку російських ботоферм, російської пропаганди і російської агентури. Пригадаймо, США впровадили санкції проти Дубінського і Деркача, в той час як в Україні
ЗЕкоманда затіяла по плівках Деркача розслідування, і навіть порушила кримінальну справу проти Байдена. Зеленському Джавеліни, Стінгери і Нлау давали навіть тоді, коли українське
керівництво закликало готуватися до травневих шашликів і звинувачувало країни НАТО в ескалації напруги. Очевидно, все це не Зеленського була заслуга. Просто інтереси українців
збіглися з інтересами західного істеблішменту.
Про те як Зеленському пощастило з Залужним, я й говорити не буду.
Але найбільше Зеленському пощастило з
народом, який, складається враження, балдіє від всього що відбувається. Українцям підняли тарифи, а не знизили. Українців прищеплювати від КОВІД почали пізніше ніж Зімбабве.
Українців на піку пандемії помирало по два Іловайська на день. Українцям обіцяли завершити війну, але війна прийшла туди де її взагалі не чекали. Через огидну підготовку до війни
тисячі людей загинули, лишилися каліками, втратили майно. І що? І нічого. Українці продовжують любити Зеленського.
Зеленський – неймовірно везучий. Але от розумієте.
Дуже везучим був Карл XII. Дуже везучим був Бонапарт. Дуже везучим був Кеннеді. І чим обернулося їхнє везіння? Любов – субстанція вкрай хитка. Саме лише везіння – слабенький
грунт для політика. Одного дня везіння просто зникне.
І тоді...
