Питання, здавалося б, не має сенсу. Але, на мою думку, те саме можна було сказати ще рік тому, розмірковуючи над перспективами російського вторгнення. І нарешті, що ми чули від влади наприкінці 2021-го? Про шашлики та повне взаєморозуміння з Москвою?
Тому не слід так легковажно ставитися до безневинних припущень. Краще подумати, що може стати імпульсом для того, щоб вони раптом перетворилися на проблему.
Останніми днями на Заході раптом заговорили, що повернення окупованого Росією Криму коштуватиме Україні велику кров. Наприклад, The Economist зазначає, що "Військові операції в Криму, як правило, закінчуються тисячами загиблих: тільки за останнє століття сотні тисяч впали, насамперед у громадянській війні в Росії та Другій світовій війні, не кажучи вже про величезні жертви під час Кримської війни 1850-х років… Військові експерти, які добре знають рельєф півострова, зазначають, що топографія півострова має змусити Україну задуматися”.
Чому саме зараз Захід перейнявся ціною повернення Криму? Чи не тому, що Москва посилено просуває свій "миротворчий наратив"? Просуває не лише квазі-дипломатичними шляхами, а й Калібрами та Іскандерами українською громадянською інфраструктурою.
З цією думкою важко не погодитись. Водночас відсилання до часів Кримської війни не дуже коректне з огляду на сучасні можливості війська. Про "сюрпризи" у процесі деокупації півострова вже говорять українські стратеги. Зокрема, генерал Забродський сказав The Economist: "Існують інші "цікаві" можливості для маневру загальновійськовими силами з використанням сухопутних військ, морських десантів та повітряних атак".
Однак… Чому саме зараз Захід перейнявся ціною повернення Криму? Чи не тому, що Москва посилено просуває свій "миротворчий
наратив"? Просуває не лише квазі-дипломатичними шляхами, а й Калібрами та Іскандерами українською громадянською інфраструктурою. Аби тільки всадити на стіл переговорів
Зеленського та К, причому через посередників, які грають на боці Кремля, і без участі інших членів антипутінської коаліції. Не залишаючи, однак, початкових цілей "спеціальної
операції".
Звісно, в Європі та в Америці є кола, зацікавлені у "завмиренні" Києва та Москви, — незважаючи на умови, навіть втрату Україною своїх територій. Але гріш ціна такому світу, тому що він фактично означатиме відкладену війну, яку Росія дозволить, як тільки зібравши потрібні сили.
До речі, воюватиме вона не лише в Європі.
Американське видання Newsweek нещодавно оприлюднило сенсаційну звістку, що навесні цього року Путін планував вторгнення не в Україну, а в Японію. Newsweek посилається на
лист від 17 березня, який отримав російський правозахисник та журналіст Володимир Осєчкін. Агент ФСБ на псевдо "Вітер змін" написав: "Впевненість у тому, що країни
( Росія та Японія. – Ред. ) увійдуть до стадії гострого протистояння і навіть війни, була високою. Чому для війни в результаті була обрана Україна – сценарій
особливо не змінився...".
"Вітер змін" назвав точні позиції російських гелікоптерів, які чекали сигналу для атаки на Японію. Росія навіть почала готувати суспільство до війни з Японією. У серпні 2021 року ФСБ розсекретило інформацію, що під час Другої світової війни японські спецслужби катували громадян СРСР. У вересні Росія розірвала угоду з Японією про безвізовий в'їзд на Південні Курили.
Чому Путін змінив вектор удару – невідомо. Можливо, його зневірили у далекосхідній авантюрі китайські "товариші", які бажали "режиму тиші" для "вирішення тайванського питання". А, можливо, кремлівський бос згадав про наслідки російсько-японської війни початку минулого століття, коли катастрофа Цусіми вибухнула першою російською революцією.
Росія навіть почала готувати суспільство до війни з Японією. У серпні 2021 року ФСБ розсекретило інформацію про те, що під час Другої світової війни японські спецслужби катували громадян СРСР. У вересні Росія розірвала угоду з Японією про безвізовий в'їзд на Південні Курили
Але головне, - і це підкреслює автор листа, - "війна була неминуча для Росії через маніакальне бажання війни з боку керівництва".
Це "маніакальне бажання" не пішло з димом. Путін продовжує розглядати війну як чи не єдиний спосіб утримати владу. Причому війна з Японією не вимагала б особливих дипломатичних формальностей – країни досі не підписали мирного договору після завершення Другої світової.
Але… Якщо Захід так турбує ціна повернення українського Криму, то чому б йому не використати козир Курильської гряди як тиск на Москву.
І взагалі, тільки Путіну, Шойгу і Господу Богу, мабуть, відомо, скільки ще таких планів "Барбаросса" і проти яких країн припадають пилом у сейфах генерального штабу РФ.
Тому Крим та Донбас мають бути повернуті Україні. Можливо, і невеликою ціною. Російський політолог Іван Преображенський вважає, що росіяни не збунтуються, якщо Путін вирішить залишити Крим. Тому що їм уже начхати. "Якщо Путін не втримає Крим військовим шляхом, то російське суспільство не протестуватиме проти нього і прийме це як належне", - каже він.
Додам, — російському суспільству доведеться "прийняти як належну" повну поразку з усіма наслідками, що випливають. І заплатити повністю за авантюри обраного ним диктатора.
