КОЛИ ПРО ПОДВИГИ СОЛДАТ ЗСУ МИ ЗМОЖЕМО ДІЗНАТИСЯ ЗІ СТОРІНОК ДРУКОВАНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ВИДАННЯ МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ?
Вчора ми відсвяткували День ЗСУ. Слава нашим героям! Проте, гадаю, що ми ще мало знаємо про подвиги наших солдатів у цій війні. Чому? Тому що наші ЗСУ залишилися без своїх газет та журналів. Відповідні сайти в інтернеті є, але, на жаль, у 2018 році закрили останні два центральні друковані органи МО України, що залишалися у Збройних силах України – газету «Народна армія» та «Військо України». А ще раніше у Києві пустили «під ніж» друковане видання Військ протиповітряної оборони України – військову газету «Вартові неба», редактором якої свого часу був відомий поет підполковник Анатолій Таран, член Спілки письменників України.
Підкреслюю – немає друкованих військових видань. Саме в них ведеться літопис війни, а у героїв публікацій ці газети та журнали ще довго зберігаються в особистих архівах. Як то кажуть, що написано пером, то не вирубаєш сокирою.
І все ж таки сподіваюсь, що у горнилі цієї війни розпочнеться нове зародження військової журналістики України, формування системи засобів масової інформації її Збройних сил, зокрема, друкованих. Гроші на це зібрати можна, потрібна лише політична воля.
Нагадаю, у роки Другої світової війни була пісня військових кореспондентів, ось пару рядків з неї:
- З «Лійкою» та блокнотом, а то й з кулеметом
Крізь вогонь та холод ми пройшли.
Впевнений, і сьогодні для рядка в газеті про подвиг українського солдата наші військові журналісти пройдуть крізь вогонь та холод, але вже із сучасним смартфоном та ноутбуком. Ось тільки поки немає тієї військової газети, куди б вони принесли для публікації свій матеріал з поля бою.
