Тим часом, куди ж може вирушити цей «"олова могутньої держави"? Виключно до країн пострадянського простору. Самарканд, Єреван, Бішкек. Тепер Мінськ. Путін мав усі протокольні можливості відвідати саміт "двадцятки" в Індонезії, але не полетів на Балі. Очевидно, не хотів, щоб лідери країн цивілізованого світу поверталися спиною до "голови могутньої держави".
Але навіть на самітах, які проводяться у колишніх радянських республіках, Путін може тепер чекати несподіванок. На саміті Шанхайської організації співробітництва Путіну довелося змиритися з тим, що головний герой зустрічі та лідер організації – голова КНР Сі Цзіньпін, а не президент Росії. На саміті "Росія – Центральна Азія" президент Таджикистану Емомалі Рахмон публічно вимагав від Путіна поваги до останніх союзників – і це при тому, що Путін навіть такого слова не знає. На саміті ОДКБ прем'єр Вірменії Нікола Пашинян відмовився підписувати підсумковий документ.
Залишилася Білорусь. Тут Путін достеменно знав, що публічних сюрпризів не буде. Втім, і тут він прорахувався. Олександр Лукашенко під телевізійні камери назвав російського правителя найтоксичнішою людиною на землі. Звичайно, білоруський диктатор просто хотів показати, що йому начхати на думку Заходу. Але вираз обличчя Путіна красномовно нагадав, що російський президент не сприймає таких жартів.
