Світові лідери поспішили звинуватити Москву у вибухах на підводних газопроводах. Але деякі західні офіційні особи тепер сумніваються у відповідальності Кремля.
Після вибухів вкінці вересня, які серйозно пошкодили підводні трубопроводи, побудовані для транспортування природного газу з Росії до Європи, світові лідери швидко звинуватили Москву в нахабному і небезпечному акті диверсії. З наближенням зими виявилося, що Кремль мав намір перекрити потік енергії мільйонам на всьому континенті – акт «шантажу», який, за словами деяких лідерів, покликаний припинити фінансову і військову підтримку України.
Але тепер, після місяців розслідування, численні офіційні особи в приватному порядку кажуть, що Росія, можливо, не винна в атаці на газопроводи Північний потік.
«На даний момент немає доказів того, що за диверсією стоїть Росія», — сказав один європейський чиновник, повторюючи оцінку 23 дипломатів і співробітників розвідки в дев’яти країнах, опитаних за останні тижні.
Дехто дійшов до того, що не вважає Росію відповідальною. Інші, хто все ще вважає Росію головним підозрюваним, сказали, що однозначне приписування атаки будь-якій країні може бути неможливим.
Протягом кількох місяців після вибухів, які призвели до, ймовірно, одного з найбільших одноразових викидів метану в історії, дослідники перевірили уламки і проаналізували залишки вибухівки, підняті з дна Балтійського моря. Сейсмологи точно встановили час трьох вибухів 26 вересня, які спричинили чотири витоки на газопроводах Північний потік-1 і -2.
Ніхто не сумнівається, що пошкодження було навмисним. Офіційний представник німецького уряду, який проводить власне розслідування, сказав, що вибухові речовини, схоже, були розміщені ззовні об’єктів.
Але навіть ті, хто володіє внутрішньою інформацією про деталі криміналістичної експертизи, остаточно не пов’язують атаку з Росією, заявили офіційні особи на умовах анонімності, ділячись інформацією про хід розслідування, яке частково ґрунтується на секретних даних розвідки.
«Криміналістика такого розслідування буде надзвичайно важкою», — сказав високопоставлений чиновник Держдепартаменту США.
Сполучені Штати регулярно перехоплюють комунікації російських офіційних осіб і військових сил – таємні зусилля розвідки, які допомогли точно спрогнозувати лютневе вторгнення Москви в Україну. Але наразі аналітики не чули й не читали заяв російської сторони, які б приписували собі заслуги чи вказували на те, що вони намагаються приховати свою причетність, заявили чиновники.
З самого початку було складно визначити винуватця атаки. Перший вибух стався посеред ночі на південний схід від датського острова Борнхольм. Вчені виявили ще два вибухи більш ніж через 12 годин на північному сході острова.
Враховуючи відносно невелику глибину пошкоджених трубопроводів — приблизно 80 ярдів на місці одного вибуху — теоретично кілька різних гравців могли здійснити атаку, можливо, за допомогою підводних безпілотних літальних апаратів або за допомогою надводних кораблів, заявили чиновники. Список підозрюваних не обмежується лише країнами, які володіють пілотованими підводними човнами або експертизою з глибоководного підриву.
Витоки сталися у виключних економічних зонах Швеції і Данії. Європейські країни намагалися визначити, які кораблі були в регіоні за кілька днів до вибухів, в надії звузити коло підозрюваних.
«Ми знаємо, що така кількість вибухівки має бути аспектом державного рівня», — сказав міністр закордонних справ Фінляндії Пекка Хаавісто в інтерв’ю цього місяця. «Це не про рибалку, який собі вирішив закласти бомбу. Все зроблено дуже професійно».
Незалежно від винуватця, Хаавісто сказав, що для Фінляндії, яка не є клієнтом Північного потоку, «засвоєний урок показує те, наскільки наша енергетична мережа, підводні кабелі, Інтернет… є вразливими для всіх видів терористів».
Однак Росія залишається ключовим підозрюваним, частково через її недавню історію бомбардувань цивільної інфраструктури в Україні та схильність до неконвенційної війни. За словами офіційних осіб, припущення, що Кремль атакуватиме Північний потік, можливо, з метою підірвати рішучість НАТО і відділити союзників, які залежать від російських джерел енергії, не таке вже й необґрунтоване.
Але кілька офіційних осіб висловили жаль з приводу того, що так багато світових лідерів вказали пальцем на Москву, не розглядаючи інші країни і екстремістські групи, які могли б мати можливість і мотив для атаки.
«Уряди, які утрималися від коментарів перш ніж були зроблені висновки, мали рацію», — сказав один європейський чиновник.
Засудження Москви було швидким і широкопоширеним. 30 вересня, через чотири дні після вибухів, міністр енергетики США Дженніфер Гранхольм заявила BBC, що «схоже» в цьому винна Росія. «Дуже малоймовірно, що ці випадки є збігом», — сказала вона.
Міністр економіки Німеччини Роберт Хабек також натякнув, що Росія, яка постійно заперечує відповідальність, несе відповідальність за вибухи. «Коли Росія говорить: «Це не ми» — це все одно, що сказати: «Злодій – не я», — сказав Хабек журналістам на початку жовтня.
Радник президента України Володимира Зеленського назвав прориви «терактом, спланованим Росією, і актом агресії проти (Європейського Союзу)».
«Ніхто на європейському боці океану не думає, що це є чимось іншим, ніж російська диверсія», — сказав високопоставлений європейський екологічний чиновник The Washington Post у вересні.
Але розслідування затягується і скептики зазначають, що Москва нічого не виграла від пошкодження трубопроводів, які постачали природний газ з Росії в Західну Європу і генерували мільярди доларів щорічного доходу. Проєкти Північних потоків роками викликали суперечки і дискусії, оскільки прив’язали Німеччину та інші європейські країни до російських джерел енергії.
«Обґрунтування того, що саме Росія [атакувала трубопроводи], ніколи для мене не мало сенсу», — сказав один західноєвропейський чиновник.
Майже за місяць до прориву російський енергетичний гігант Газпром припинив постачання по Північному потоку-1 через кілька годин після того, як Велика сімка індустріально розвинутих країн оголосила про майбутнє обмеження цін на російську нафту — крок, спрямований на те, щоб завдати шкоди казні Кремля. За словами офіційних осіб, під час тривалого перебування Путіна на посаді Кремль використовував енергетику як інструмент політичного та економічного впливу, погрожуючи відключеннями для залякування країн і досягнення своїх цілей. Не було сенсу у відмові Росії від цього важеля.
Німеччина призупинила остаточний дозвіл для Північного потоку-2 лише за кілька днів до вторгнення російських військ в Україну. Але трубопровід був цілий і вже заповнений 300 млн кубометрів природного газу в підготовці до експлуатації.
Європейські та американські чиновники, які продовжують вірити, що Росія є найімовірнішим винуватцем, кажуть, що у неї був принаймні один правдоподібний мотив: атака на Північний потік-1 і -2, які не приносять доходів для наповнення російської казни, продемонструвала, що трубопроводи, кабелі та інша підводна інфраструктура були вразливими, і що країни, які підтримували Україну, ризикували заплатити жахливу ціну.
Хаавісто зазначив, що після вибухів Фінляндія вжила заходів для посилення безпеки інфраструктури. Німеччина і Норвегія звернулися до НАТО з проханням координувати зусилля для захисту критичної інфраструктури, як-от ліній зв’язку в Північному морі та газової інфраструктури.
«Але правдою є також те, що ми не можемо контролювати всі трубопроводи, всі кабелі весь час, 24/7», — сказав Хаавісто. «Ви повинні бути готові. Якщо щось трапиться, вам доведеться думати, де альтернативи?»
Війна спонукала європейські країни створити запаси альтернативної енергії, зробивши їх менш залежними від російських джерел. Але атака на Північний потік викликала занепокоєння в багатьох урядів щодо того, наскільки далеко може піти Росія чи інші гравці.
Міністр закордонних справ Швеції Тобіас Більстром заявив, що його уряд чекає, поки незалежна прокуратура країни завершить розслідування вибухів, перш ніж робити висновки. Швеція разом з Данією збільшили кількість морських патрулів одразу після нападу.
«Ми говорили про [вибухи] як частину бачення того, що ситуація з безпекою в північній частині Європи погіршилася після агресії Росії проти України з усіма її наслідками», — сказав Біллстром в інтерв’ю цього місяця.
Перспектива того, що вибухи ніколи не матимуть визначеного винуватця, викликає тривогу в таких країн, як Норвегія, яка має 9000 км (5500 миль) підводних газопроводів до Європи.
Норвезький чиновник сказав, що Норвегія намагається посилити безпеку навколо своїх трубопроводів і ширшої критичної інфраструктури. Вони інвестують в нагляд; співпрацю з Великобританією, Францією і Німеччиною для посилення військово-морського патрулювання; і спроби знайти способи зберегти потік нафти і газу у випадку ще одної атаки.
Норвегія також розслідує появу неопізнаних безпілотних літальних апаратів навколо своїх нафтогазових об’єктів в той самий час, що й атаки на Північний потік.
«Це недобре», — сказав чиновник щодо імовірності нерозкриття справи вибухів на Північному потоці. «Хто б це не зробив, йому це може зійти з рук».
Переклад Ira Zhurovska
