У ході багатомісячного дослідження успішних харківського та херсонського контрнаступів української армії газета "The Washington Post" провела інтерв'ю з понад 35 людьми, включаючи українських командирів, офіційних осіб у Києві та бойових підрозділах, а також високопоставлених американських та європейських військових та політичних посадовців. Наводимо деякі ключові висновки:
1. Український генерал-полковник Олександр Сирський запропонував Харківський контрнаступ, коли Генеральний штаб просив провести відволікаючі операції.
Контрнаступ був покликаний перешкодити Росії сконцентрувати всі свої сили на обороні Херсона на півдні, але це також була операція, яка, на думку Сирського, сама по собі мала великі шанси на успіх. Для планування наступу Сирський зустрівся в оперативній кімнаті на сході України зі своїми головними помічниками та ключовими командирами бригад. На роздрукованій на 3D-принтері карті місцевості, частині Харківської області площею 520 квадратних футів утримуваної росіянами, кожен командир "пройшов" шляхом запланованого наступу свого підрозділу, обговорюючи координацію, непередбачувані обставини та найгірші сценарії розвитку подій. "Це була кропітка робота", - сказав пан Сирський.
2. Американські офіційні особи не були особливо залучені до планування харківського контрнаступу.
Вони були здивовані так само, як і українці, коли російські оборонні лінії розвалилися. Окрім надання українцям зброї, яка змінила "правила гри", Сполучені Штати надали критично важливу інформацію щодо наведення цілей, яка допомогла українцям раціонально використовувати свої обмежені запаси боєприпасів. Україна регулярно надавала Сполученим Штатам та їхнім союзникам список "особливо важливих цілей", в якому зазначалися цілі, які вона хотіла б уразити, і часто отримувала точні координати.
3. У відповідь на харківський розгром президент Росії Володимир Путін призначив генерала Сергія Суровікіна своїм першим головнокомандувачем російськими військовими силами.
Завдяки прямій лінії з Суровікіним Путін почав отримувати більш неприховану картину проблем на полі бою. За словами двох осіб, знайомих з цим питанням, раніше Путіну давали надто райдужні оцінки його вищі посадові особи в оборонному відомстві.
4. Американці брали активну участь у допомозі Україні в плануванні контрнаступу на півдні.
Українські військові перебували під значним політичним тиском, щоб здійснити широкий контрнаступ по всьому південному фронту, який включав би спробу просунутися на південь у Запорізьку область та перерізати сухопутний коридор від російського кордону до Криму. Під час липневих військових навчань, які українські командири провели в Німеччині разом із західними колегами, американці та британці не змогли змусити операцію "спрацювати" під час симуляцій. Це допомогло переконати українців у тому, що вужча операція, зосереджена на Херсоні, є кращим військовим варіантом.
5. Розчарування у Києві відсутністю прогресу спонукало українську владу замінити наприкінці вересня командувача херсонської операції.
Це рішення на той час трималося в таємниці, щоб не дати Росії жодної пропагандистської "перемоги". Американці були поінформовані. Генерал-майора Андрія Ковальчука замінив бригадний генерал Олександр Тарнавський, довірена особа Сирського. "Я думаю, що були люди, які, ймовірно, втрачали терпіння щодо руху на півдні", - сказав високопоставлений американський військовий чиновник. "Це був дійсно гарний початок, а потім він просто зупинився".
Переклад Dash Kas
