1. В очікуванні майбутнього саміту G7 ініціативу у міжнародній санкційний повістці перехоплює хазяйка саміту – Японія. Прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда має намір провести онлайн-зустріч із Володимиром Зеленським і дає зрозуміти, що питання втихомирення російського режиму має зайняти центральне місце на форумі. Прикметно, що подія відбудеться рівно в роковини повномасштабного російського вторгнення. Путінські намагання розламати безпекову і міжнародну конструкцію мають цілком прогнозований результат – подолання цього виклику стає драконом, якого необхідно перемогти, щоб претендувати на лідерство в повоєнному світі.
2. Натомість у Канаді, іншій країні “сімки”, українське питання стає інструментом внутрішньої політики. На щастя, у дуже позитивній для України формі. Діячі Канадської Нової Демократичної Партії (соціал-демократи) закидають правлячій Ліберальній партії та прем'єру Джастіну Трюдо, що канадські санкції проти Росії мають імітаційний характер, принаймні статистика заблокованих коштів і транзакцій з літа минулого року не росла попри значне розширення санкційного списку. До того ж нове канадське законодавство, що дозволяє перенаправляти заморожені кошти диктаторських режимів на допомогу їх жертвам, ще не було використане ані разу. Перша справа, яка спирається на цей закон і стосується канадських статків Романа Абрамовича, ще не потрапила до суду. Замість виправдань міністр закордонних справ Мелані Джолі запропонувала депутатам допомогти у впровадженні ефективного санкційного режиму. Що насправді цікавіше для канадських політичних і фінансових еліт – роль тихої заводі, інтегрованої із ринком США, або амбіції світового лідерства в рамках G7, дізнаємось дуже скоро.
3. Ще один виклик для впровадження санкційного режиму – це реекспорт напівпровідників. Якщо обходити обмеження вдається навіть голодній і самоізольованій Північній Кореї, то у росії, держави зі всесвітньої мережею шпигунів, кримінальників і корумпованого капіталу, є для цього усі засоби. Так, The New York Times помітили, що імпорт смартфонів у крихітну Вірменію виріс десятикратно, схожа ситуація і в інших країнах СНД/ОДКБ. Значно зріс імпорт в росію напівпровідників з Китаю, і, на жаль, це не лише доморощені китайські чипи. Журналісти голландського видання Nos встановили, що вироби голандських концернів NXP і Nexperia попри санкції продовжують підживлювати російську військову машину там і тут: в електронній начинці артсистем, ракетах і іранських "шахедах", що поцілюють здебільшого в українських цивільних. З юридичної точки зору, якщо компанії не знали, що їх покупці мають на меті перепродаж до підсанкційних країн, то їхньої вини немає, але така вигідна сліпота мусить рано чи пізно припинитись.
До слова, кроки до цього робить США, ведучі активні переговори з Голландією і Японією щодо заборони експорту напівпровідників у Китай. Можливо, ці домовленості матимуть наслідки і для інших каналів реекспорту високих технологій.
4. Стосунки росії та Ірану завжди були сповнені взаємної недовіри і намагань кинути любого друга і партнера. Причин у цього кілька – специфічні політичні традиції і історія стосунків цих країн, а також конкуренція між неслухняними петрократіями – за ринки, вплив у Каспійському регіоні і престижну роль головного поганого хлопця. Наразі обидва режими вбачають взаємну вигоду у військовому співробітництві і спільному обході санкцій. Так, нещодавно чиновники обох країн погодили інтеграцію своїх "альтернативних" платіжних систем.
Але Іран не був би собою, якби не готував шляхи до відступу. Опозиційне іраномовне ЗМІ Iran International стверджує, що в іранському зовнішньополітичному експертному середовищі росте невдоволення військовою співпрацею із путінським режимом. Цитований іранський екс-топ-посадовець вважає, що поставки "шахедів" дають можливість росії перекинути свою вину в терористичних атаках проти України на Іран. До того ж, на його думку, саме росія прикладала найбільше зусиль для підриву ядерної угоди і призвела до нинішньої хвилі складнощів для іранського режиму. Завжди добре мати таких щирих друзів.
5. І до новин спорту.
Міжнародний Олімпійський Комітет виступив із однозначною заявою: спортсмени з росії і білорусі мусять виступати на міжнародних спортивних подіях без національних прапорів після багаторічного знущання росії над правилами цієї організації. І хоча символіка на спортивних подіях видається менш значущим фактором, аніж поставки зброї чи нафтові ембарго, не можна ігнорувати репутаційну цінність таких подій – особливо для диктаторських і автократичних режимів, що почасти тримаються на пропагандистському образі і репутації.
Також продовжуються поневіряння улюбленця британської преси – російського олігарха Романа Абрамовича. У свіжій статті The Telegraph смакує майбутню передачу 2,3 млрд. фунтів – грошей від продажу футбольного клубу Челсі, на допомогу жертвам російського вторгнення. Домовленість про такий благодійний внесок підсанкційним олігархом була досягнута в переговорах із урядом Великої Британії. Вочевидь, справжні мотиви такої угоди були далекі від альтруїстичних, але все ж приємно, коли гроші з путінського гаманця йдуть на благо, хоч і поневолі.
