"Ім'я цьому явищу - суспільне лицемір'я" - Аліна Акуленко

Батьки хлопців, які ґвалтували непритомних дівчат на камеру, ймовірно, були і є ревними вірянами.

А хлопці сумлінно ходили до сповіді, тримаючи в кишені телефон із порнофільмами.

Ніщо так не руйнує суспільство, як лицемір'я.

Ви бачили, як росте пирій? Зверху - мізерна травичка, а спробуй виполоти - коріння аж до екватора.

Ось так і суспільство наше пронизане корінням дволикості.

Чи не тому багато хто вбачає в оприлюдненні записок хабарниці з податкової замах на її приватне життя?

Хоча насправді це ниці мрії жінки, яка хотіла вкрасти ще більше.

Бо під словом "заробити" не мала на увазі відкрити бізнес і платити з нього податки.

І хлопці з франика, і податковиця з написаними на папірцях мріями (до речі, вона навряд чи ті листочки купувала, швидше за все, взяла на роботі, тож навіть вони - за кошт платників податків) - сторони однієї ж гнилої суспільної медалі.

Можливо, ніхто їх не пов'яже з рішенням з першого лютого позбавляти премії військовослужбовців, які служать у тилу, премій.

Але це - дволикість також. Бо в тилу зараз переважно ті, хто повернувся на ротацію з передової. Так, не всі.

Але жоден з них не має права лишити службу й обрати місце роботи з тією зарплатнею, якої вартий. Не згадуючи вже про те, що багато хто залишив рік тому напризволяще свій бізнес і пішов добровольцем.

Військовослужбовці не можуть обирати роботу і зарплатню, але змушені миритися з тим, що щохвилини ризикують життям.

І не лише тоді, коли йдуть у бій.

А й коли хтось закуповує для них фіґові броніки за державний кошт. Заробляючи на відкатах.

І допоки хтось відбілює хлопців із франика, хабарників на держпосадах і право на приватність чиновниць із податкової, війна забирає життя найкращих.

Бо ні любителі порнографії, ні любительниці коштовних годинників на війну не підписувалися.

На неї добровольцями пішли найкращі. Залишивши родини, бізнес, улюблене життя. Не вимагаючи нічого, окрім перемоги над ворогом, взамін.

Тож щоразу, захищаючи злочини цивільних, згадуйте, що ми ще в цій війні не перемогли.

І що кількість нових автомобілів на паркінгах столиці значно перевищує кількість вживаних автівок, які силами небайдужих доправляються на фронт.

Й ім'я цьому явищу - суспільне лицемір'я.

Але ми переможемо.

Точно