Не лише підтримав китайський мирний план - який і не мирний, і не план. А почав просторікувати про те, що, мовляв, континент сповзає до війни (вона триває уже понад дев'ять років, якщо кедвеш Орбан цього не зауважив). І час швиденько переходити до миру.
Про це ніхто (майже) не говорить уголос, але подібні пропозиції означають втрату Україною частини території і суверенітету - і практично гарантію поновлення війни (останнє, до речі, усвідомлює і Орбан).
До речі, Мінські домовленості, які влада так настійливо знецінює зараз, передбачали поновлення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями. А нині москва відразу вимагає визнати "нові реалії". Хай навіть вони не підкріплені ситуацією на фронтах і прогнозами експертів.
Це очевидно неприйнятно для України - з чим згодні наші союзники. Але угорці, яким, словами Орбана, росія нібито "не загрожує", роблять вигляд, що не розуміють елементарних речей. Хоча саме росія - як імперія, так і срср - за два століття двічі приходила до Угорщини, щоб розчавити її національні революції у 1849 і 1956 роках.
Але угорці не погоджувались із вироком, визначеним завідомо сильнішим ворогом. Не погоджувались розчинитись - і досі існують, ще й виявляють свою самобутність не вельми дружнім способом.
У тому й позиція, яку доведеться прийняти угорцям і всім іншим - бажають вони того чи ні. Українці не погоджуються розчинятись, зникати, "сліваться в русском морє" чи визнавати себе частиною "русского міра". Це прийняли як даність наші союзники - і цього факту достатньо для надання нам допомоги (хай і на усвідомлення цього пішло вісім довгих років).
Дійде і до всіх сусідів.
