Я не хочу "почути Донбас" - Сергій Марченко

Я хочу чути Бучу, Бородянку, Гостомель. Хочу чути Умань, Вінницю, Кременчук. Хочу слухати блокадний Чернігів, який був відрізаний від Києва, але вистояв. Хочу чути Суми, де прості мужики з ТРО відстояли місто. Хочу вислухати Харків і Херсон, які стільки пережили. Хочу чути Житомир і Миколаїв, Запоріжжя і Дніпро, Одесу і Львів.

Хочу почути село Піски-Удайські, на Полтавщині, де з 6-7 придатних до служби мужиків, троє вже воюють.

А ватників і колаборантів я чути не хочу і ось чому.

На окупованих територіях були 4 групи людей. Перша група – біженці. Вони виїхали на початку вторгнення і живуть на підконтрольній території. Воюють, волонтерять, донатять. Вони не вимагають себе чути. Вони говорять. Як рівні.

Друга група – патріоти України, які виїхати з окупованих територій не змогли. В когось хворі батьки, хтось не хоче покидати хату, хтось надто старий, щоб починати життя заново на новому місці. Вони теж не вимагать себе почути.

А от відверті колаборанти і болото (третя і четверті групи), яким всьо равно на каком язике, аби дві пенсії получать, хочуть, щоб їх почули. І знаходяться люди, які підхоплюють ці ідеї і носяться з ними, як з писаною торбою. Бо нам же треба якось вибудовувати відносини після звільнення. Тільки я не розумію логіку таких людей: чому вибудовувати відносини з Донбасом ми маємо за рахунок власних інтересів? Чому слухати маємо ми, а не вони?

Переконаний трошки більше, ніж повністю, що час, коли ми мали почути Донбас, минув. Наш, український, Донбас чує Україну і підтримує. Чим проросійський Донбас кращий і чому ми маємо слухати його, а не він нас, я не розумію.

На руках проросійського Донбасу кров Донбасу українського. Давайте не забувати, що переважна більшість вбитих, закатованих і просто кинутих на підвал жителів окупованих територій потрапили в лапи катів тому, що власні сусіди їх туди здали.

Кров жертв окупантів волатиме, якщо ми будемо настільки дрібні, дурні і наївні, щоб пробачити їхні муки і про щось домовлятися з їхніми катами!

Після звільнення окупованих територій всіх колаборантів має засудити суд. Кожна кривда українців має бути відплачена сповна.

А все болото, якому какая разніца, росія чи Україна, хай саме шукає, як з нами порозумітися, щоб отримувати гуманітарну допомогу. Хай вони нас чують. І хай чують добре, щоб двічі не повторювати.

Хай вони зрозуміють, що немає ніякого народу Донбасу. Є один, єдиний, народ України, де всіх чують однаково: і Донбас, і Чернігів, і Суми. І що більше ніколи не буде для Донбасу якихось преференцій за рахунок інших.

А хто буде не чути і заважати українському Донбасу відбудовувати свою землю від окупантів, хай або тікає з окупантами, або зрозуміє, що часи, коли Україна мала дослухатися до ватніків і колаборантів, давно минули.

Нам критично важливо не повторювати помилок часів Кучми і не влаштовувати феодальну державу з мафіозними регіонами, які рівніші за інших. Україна – унітарна держава, де ніхто не матиме особливих прав за рахунок інших.