Колись у підручниках з політології, дипломатії і соціальної психології буде виведено закономірності, за якими Україна отримує доступ до сучасних західних озброєнь. Вони колись розроблялись для зупинки російських (у формі на той час радянських) орд. Відповідно, саме зараз для них час. І в руках українських військових вони показують виняткову ефективність.
Однак істеблішмент сучасного Заходу має пройти свої кола усвідомлення реальності. Завдяки героїзму українців, багато незмінних раніше тверджень підлягають перегляду.
Про «непереможність» росії, про «ефективність і стійкість» її економіки, про «швидку втому від війни» у західних суспільствах. Усі ці вірування виявились хибними – до відчаю росіян і їхніх посіпак у Західному світі.
Цікаво, що сучасні політики країн НАТО наочно бачать правильність стратегічного планування 1970-80х, завдяки якому було зроблено ставку саме на ті озброєння і тактичні прийоми, які так ефективно показують себе на полях України.
Але отримання українцями кожного з видів озброєнь обов’язково має пройти свої етапи:
- Заперечення («українці на опанують», «українці не забезпечать», «росіяни перейдуть червоні лінії»);
- Обговорення можливості («як ви це бачите», «в кого з нас є можливість», «росія погрожує, ви точно впевнені, що не спровокуєте більших проблем?»);
- Підготовка українських представників («а раптом не вийде», «а покажіть, на що здатні», «а росіяни не перейдуть червоні лінії?», «тільки не по пиці (російській території), їм же ліцо сахраніть нада»);
- Постачання перших зразків («а точно вийде?», «а логістика налагоджена?», «а що кажуть росіяни? верещать? уже "знищили" більше, ніж ми поставили? і все?..»);
- Планове постачання («але оце поки все», «про наступні рівні поговоримо пізніше, можливо», «росіяни тікають, ви просуваєтесь? ми в захваті…»)
Ці стадії можна виокремити і щодо артилерії, і бронемашин, і протиповітряних систем, і танків, і далекобійних ракет, і літаків радянського виробництва, і от тепер західних літаків …
Прихильники поступовості, втім, мають аргументи щодо стратегічної надійності сценарію «варення жаби». Мовляв, болотяна тварина відкладатиме божевільні сценарії (включно з ядерним) на наступні етапи – аж поки не втратить змогу їх реалізувати. А щодо втрат, які приносить кожен додатковий день, заперечують, що «божевільні» сценарії означали б ще більші втрати.
А так, мовляв, і Китай переконується, що сенсу витрачати ресурси на порятунок стратегічно програвшого вассала сенсу нема. І на самій росії незворотні процеси розпаду почались. І невдовзі «божевільні» (включно з ядерним) сценарії стануть просто невиконуваними.
Тож етапи і далі будуть реалізовуватись покроково. Союзників треба переконувати прискорювати процес – і усіма можливостями забезпечувати ЗСУ. Бо саме вони здобувають Перемогу – і зокрема, доводять необхідність підтримувати Україну далі і більше.
І далі й більше буде...
