"И снова здравствуйте", або 50 відтінків тривожності...
Ну що, як ми й передбачали, командування противника почало другу серію своїх контр-атак на Токмацько-Мелітопольскому напрямку...
В районі с. Новопокровка (це на дорозі Оріхів - Пологи), противник силами підрозділів 38-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) при підтримці підрозділів 45-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) пдв, вчора контра-атакував передові підрозділи ЗСУ по дирекції Новофедорівка - Новопокровка, а також Павлівське - Новопокровка...діючи вздовж русла невеликої річки Мала Толкмачка...
Станом на вчорашній вечір, противнику вдалося вклинитись у південно-східну частину с. Новопокровка... а також діючи з рубежу Лугівське - Новокарлівка, трохи вдсунути позиції передових підрозділів ЗСУ у бік Білогір'я... Подальше просування противнивка вздовж дорого Т-0815 внаслідок вогневого впливу української артилерії було зупинено...
Сам по собі, цей ворожий екзерсіс нічого надзвичайного, або особливого не становить. Противник, очевидно, у повній відповідності до положень своїх бойвих статутів та своєї оперативно-тактичної доктрини, намагається зупиняти просування ЗСУ шляхом організації та проведення власних контр-атак на загрозливих для себе (або тих, які він вважає такими) ділянках та напрямках.
Такі його дії ми вже бачили в районі с. Макарівка та с.Сторожове (за участі підрозділів 127-ї мсд), а також в районі П'ятихаток (за участю батальйонів 429-го мсп)...
Тому, у даному випадку більшого значення має не сам факт контр-атак, а відповідь на питання - ЧИМ саме ці контр-атаки проводяться...? Бо одна справа, коли ви кидаєте у ці, нашвидкоруч організовані атаки, те що у вас тут є "під рукою" штибу якихось напівбоєздатних батальйонів осетинських ватаноїдних добровольців, й зовсім інша - коли, у відповідності із заздалегідь опрацьованим та підготовленим до практичної реалізації задумом, ви вводити у бій на також обраном заздалегідь напрямку (ділянці) визначений наряд сил й засобів...
Тож, поява в районі м. Пологи підрозділів 38-ї омсбр зі складу 35-ї загальновійськової армії (ЗВА) Східного воєнного округу, які й приняли участь у вище зазаначених контр-атаках (разом із "десантними диверсантами" з 45-ї обр СпП, використаних одним з найдебільніших способів - у якості штурмової піхоти), говорить нам, у цьому сенсі, достатньо багато...
Хто забув, нагадаю... 5-а та 35-а ЗВА, це найбільш потужні у сенсі бойових спроможностей армії Східного ВО противника. Саме їх частини та з'єднання складають, судячи зі всього, основну частину оперативних резервів УВ "Восток", яке зараз й обороняється на Мелітопольскому та Бердянському напрямках...
В цьому сенсі, ми вже встигли побачити 127-у мсд зі складу 5-ї ЗВА у контр-атаках в районі с. Макарвка та с. Сторожеве, й ось тепер бачимо одну з "кращих" бригад 35-ї ЗВА в районі с. Новопокровка, також залученою до участі в контр-атаках.
Який висновок можливо зробити з цих фактів?
Правильно... їх, очевидно, декілька, щодо розуміння розвитку ситуації на оперативному рівні...
- Командування УВ противника "Восток" намагається таки зупинити наступальні дії ЗСУ, ще ДО їх безпосередного виходу на головну лінію оборони... І вважає це... ну-у дуже важливим для себе, причому настільки, що таки готове заради цього вводити у бій свої оперативні резерви (таке сприйняття динаміки розвитку ситуації з боку російського командування, може бути обумовлено зразу декількома причинами, про які ми поговоримо більш детально... завтра).
- Рівень боєздатності частин та підрозділів російських військ, які зараз ведуть бойові дії в окремих районах та смугах оборони на території смуги забезпечення, очевидно поступово падає. В основному, внаслідок вагомих втрат... але командуванню військ противника поки що вдається підтримувати його на адекватній позначці зразу декількома методами, починаючи із нарощування темпів поповнення передових підрозділів живою силою та ОВТ, до їх посилення додатковими підрозділами, в тому числі за рахунок різнорівневих резервів (тактичні майже всі ВЖЕ задіяні, оперативні почали поступово вводитись у бій). Тому, загальний його стан - достатньо адекватний. Російські війська на цьому напрямку продовжують в основному зберігати свою здатність чинити впертий опір в обороні, а також вести бойові дії всіх типів, в тому числі - атакувати (контр-атакувати).
- Але така спроможність російського командування у смузі відповідальності УВ "Восток" далеко не безмежна... Якщо тиск з боку ЗСУ на цих напрямках буде зберігатися на нинішньому рівні досттаньо тривалий час, очевидно, у командування противника рано чи пізно виникне потреба, для її збереження, у залученні ДОДАТКОВИХ сил й засобів... Й у цьому сенсі, значення бойових дій на інших оперативних напрямках та в операційних зонах різко зросте... Тому, можемо констатувати, що певний сенс та певна логіка у так званому "великому плані генерала Герасимова" таки існують.
В цьому сенсі, росяни діють за стандартно-шаблонною схемою... Якщо ЗСУ наступають тут й зараз, то ми можемо створити їм проблеми в іншому місці й в іншій момент (мається на увазі, максимально зручний саме для росіян момент й максимально НЕзручний для ЗСУ). Наприклад, активізувавші власні наступальні дії на Куп'янському (Лиманському) напрямках, або західніше Донецька... що, безумовно, вплине на здатність ЗСУ наступати не тільки на Мелітопольскому або Бердянському напрямках, а взагалі - деінде...
- "На папері" це виглядає логічно... але далеко "не свіжо". Бо в цю гру, насправді, цілком можливо, грати в ОБИДВА БОКИ... Так, російськи генерали, начитавшись підручників "по Курской битве"... мали рацію, коли придумали план, який передбачає - дочекатися, коли ЗСУ по вуха ув'язнуть у ешелонованій обороні в Південній операційній зоні (як німці літом 1943-го під Курском), а потім раптово нанести короткий, потужний удар у несподіваному для ЗСУ місці й у несподіваний для них момент... Й таким чином, виграти стратегічну оборонну операцію, яка, в свою чергу, сприятиме закінченню війни на вигідних для Кремля умовах...
- Однак, ці стратегі з герасимовської богадельні забули (точніше, не надали гідного значення) декільком речам... Перше, ЗСУ можуть зовсім "не ув'язнуті" в обороні, як свого часу німці під Курськом, а таки, в кінцевому рахунку, її проломати, або росіяни будуть вимушені за це "увязання" сплатити неспівставну ціну... Друге, а хто їм сказав, що ЗСУ саме "усіма своїми лапами та хвостами" обов'язково полізуть на ешелоновану оборону противника на Півдні? У цьому сенсі, наступ може бути НЕ ТІЛЬКИ на Півдні (до речі, на даний момент, з боку ЗСУ у наступальних діях на Півдні, судячи зі всього, задіяно МЕНШЕ ЧВЕРТІ від загального обсягу їх оперативних та стратегічних резервів)... Ну й трете, образ мислення російських дженералей, причетних до практичної реалізації стратегії ведення війни, у своїй більшості цілком зрозумілий їх українським опонентам...тим більше, в умовах, коли вони на достатньо високому рівні ознайомленні з тим переліком сил, засобів та ресурсів, які на сьогоднішній день є у розпорядженні російських дженералей й з тими об'єктивними умовами, в яких цим дженералям доводиться діяти... На відміну від росіян, українські генерали вчилися НЕ ТІЛЬКИ у рамках виключно радянської школи оперативного мистецтва... вони по-різному вміють... а не тільки так, як "завещал папаша Жуков"... У цьому сенсі, найбільш показовою є нинішня впевненність російських стратегів в тому, що цей їх "фінт вухами" в районі Бахмуту... так й залишився, з оперативно-стратегічної точки зору, незрозумілим українському ГШ. Ну, не будемо їх в цьому розчаровувать, нехай й надалі так вважають...
