Завдяки Юрію Ніколову та проекту "Наші гроші" ми дізнались, що в листопаді та грудні 2022 року МО купляло арктичний дизель за цінами від 57 до 63 грн за літр (дорожче ніж на АЗС) у невідомих постачальників. Невідомих для нас з вами (принаймні поки що) - бо військова таємниця, але впевнений, що СБУ або НАБУ, якщо вони роблять свою роботу, знають імена цих потужних фірм.
Тобто замість звернутись по зимовий дизель, ну скажімо до Укрнафти, МО закуповує його дорожче ринку у довірених компаній. Це при тому, що до націоналізації Укрнафта передала на потреби оборони більше 3 млн літрів нафтопродуктів, а значить у МО була можливість хоча б запитати (тут хочеться передати привіт пану Шурмі).
Але в другій половині січня 2023 року, вже коли Укрнафту очолив правильний в усіх відношеннях керівник, а за сумісництвом директор Укртатнафти та кавовий барон-Ідеаліст, пан Корецький, МО укладає з Укрнафтою контракт на постачання до березня понад 39 тис тонн дизелю, ціна за літр - 48 грн. Не космос, скажете ви, але на середину лютого оптові ціни вже були в районі 41 грн за літр, а отже премія до ринку склала 17%. На такому об'ємі переплата з боку МО може сягати 330 млн грн - чималі гроші, як не крути. Це вартість 10 серіалів "СМТ Інгулець" або 3850 дронів Mavik3. Кому що ближче.
Очевидно, що це аналіз у першому наближенні - не всі деталі є доступними, а без широкого розголосу Укрнафта та Міноборони навряд чи поспішатимуть з поясненнями. Але можна констатувати, що після націоналізації та зміни менеджменту Укрнафта вбудовується в систему перерозподілу бюджетних грошей в приватних інтересах - очікуваний ризик для держкомпанії.
Як будуть перерозподілені ці кошти ми не знаємо: чи то на збільшення видобутку, чи то на закупівлю труб за подвійною ціною, чи на ребрендинг або піар пана Корецького та кураторів з ОП. Ми же з вами розуміємо, що далеко не всі витрати Укрнафти йдуть через Прозоро і все відстежити не можливо.
Але можливо боротись з такими відвертими зловживаннями, фіксувати їх, привертати увагу громадськості, депутатів, антикорупційних організацій та наших західних партнерів. Ми бачили, на прикладі того ж Міноборони, що такий контроль працює. Не всюди і не одразу, але зміни можливі, а значить боротись варто.
І тут навіть яйця по 17 гривень офігіли!
Фірма "Львівський арсенал", яку майже ніхто не знає на ринку зброї, отримала від Міноборони 1,4 мільярда гривень на поставку великої партії мінометних пострілів 120 мм і 82 мм, але давно прострочила контракт і не передала ЗСУ жодної міни. Жодної!!! А гроші ця фірма отримала є. Чекаю на пояснення, що міністр не в курсі і це взагалі інше!
При тому Міноборони уклало контракт з із маловідомою фірмою "Львівський арсенал" ще 11 листопада 2022 року. Через кілька днів після цього міністр оборони Олексій Резніков дав дозвіл на проведення передоплати за контрактом – майже 100% суми угоди.
Поставки мали розпочатись уже в грудні 2022 року і повністю закінчитись до кінця лютого 2023 року, але станом на кінець липня жодної міни за передплаченим контрактом Міноборони не отримало.
До речі, за офіційними даними розмір "простроченої дебіторської заборгованості" Міноборони становить - 33 млрд 309 млн грн. Тепер ви знаєте, через кого у наших воїнів на фронті немає мин
