"... я, мабуть, конформіст" - Євген Якунов

...бо, як і багато хто з українців, вже давно пишу слова "росія" і "путін" з маленької літери.

Але рішення Нацкомісії з стандартів державної мови мене трохи збентежило, чи навіть спантеличило. Бо виникла ціла купа запитань.

До висновку Комісії рішення про те, як писати згадані слова, було виявом особистої позиції українців. Свого роду протестом, викликом, кинутим в обличчя загарбникові.

Тепер же, коли в офіційному висновку сказано, що таке написання не вважається порушенням норм української мови, воно вже набуло якоїсь рутинності, повсякденності. І в аж ніяк не символом протесту.

З іншого боку, виникає закономірне запитання: а чи не вважатимуться відтепер всі ті, хто й надалі писатиме ці слова з великої літери, ватниками, манкуртами й державними зрадниками? Чи не очікує їх доля бути занесеними до бази Миротворця?

І. якщо така небезпека існує, то простому люду було б цікаво знати: а який зміст криється за словами - "в текстах неофіційного характеру"?

Чи вважати новини, розміщені на сайтах державних ЗМІ та інформаційних агентств, "офіційними" ? Чи ці тексти все ж є "неофіційними"? І чи статус "неофіційності" не знизить їх достовірність?  

Чи є офіційними текстами ті, що розміщені на сторінках міністерств і відомств в ФБ? Чи на президентському сайті? І якщо так, то, згідно з висновком Комісії, там написання з маленької літери не допускається?

А чи буде прийнятним офіційний текст, де слова "Росія", "Москва" та ін. написані з великої літери, цитувати в ЗМІ, змінюючи велику літеру на маленьку?

А як бути з науковими працями, монографіями й публікаціями в наукових журналах, наприклад, на історичну тематику, автори яких намагаються не відставати від часу? Чи можуть вони писати слова "московське князівство" і "пьотр перший" з маленької літери?

І нарешті, якось дуже муляє багатозначне слово "тощо" наприкінці переліку слів, щодо яких допускається написання з малої літери, яке натякає, що цей перелік може бути довгим. І немаловажне запитання: чи не є він, цей перелік, взагалі, нескінченним?

Чи не буде, скажімо, проявом нелояльності написання через велику літеру топоніму "Москва-ріка" (якщо місто "москва" в неофіційних текстах треба писати з малої літери)?

А така назва як "санкт-петербург"? Чим воно краще за "москву"? А місто "тула", скажімо?

А такі назви адміністративних одиниць рф, як "чечня", "бурятія", "татарстан"? А гори Урал і річки Волга і Єнисей? А та частина Чорного моря, яка омиває береги РФ - чи не краще її називати "чорне море"?

І чому в короткому переліку, згаданому Нацкомісією, немає згадки про прізвище "путіна"? Чи дозволяється його писати з малої літери? І якщо так, то як бути з "мєдвєдєвим", "кадировим", "шойгу"?  

Як бути з зрадниками "аксьоновим", " медведчуком", "шуфричем"? Або -"пушкіним", "булгаковим", "репіним", "чайковським" - та іншими представниками імперської культури?

І чому в висновку комісії нічого не написано з приводу того, з якої літери писати слово "росія", якщо воно стоїть на початку речення? Бо зараз багато ЗМІ починають речення і навіть абзаци з малої, бо писати з великої є непатріотичним... Як правильно буде з точки зору правопису?

І якщо ми пишемо "росія" з малої, аби показати свою зневагу до агресора, то чи не дозволить комісія писати це слово так би мовити задом на перед - "яісор", чи взагалі догори дригом?

Доки все це було волевиявленням людини, як особистості, питання не стояло. Але коли це стало офіційною позицією поважного органу, варто було б отримати детальніші роз'яснення.

Якщо ж серйозно, то всі оті написання з малої літери особових назв, дотичних до ворога, є одним з відомих елементів НЛП, мета якого знецінення, знеособлення супротивника. І прямо стосується інформаційно-психологічних операцій. І жодного стосунку до граматики української мови не має.

І,. як на мене, Комісії треба було просто тихо сидіти й мовчати, а не ставити себе в смішне становище, коли доведеться відповідати на купу похідних від її висновку запитань.

Але я їх розумію: промовчиш - і потрапиш до бази Миротворця.