"Ціна цього - людьскі життя" - Богдан Буткевич

"Ціна цього - людьскі життя" - Богдан Буткевич

Саймон Шустер - мерзотне лайно, з яким, якби у нас хоч трохи працював інститут репутації, після його шкідницьких статей про "АЗОВ", не мав би би говорити взагалі ніхто в країні. Навіть колеги-журналісти - не те що президент. Я би взагалі його персоною нон-грата оголосив.

Ну, але жадібні і тупі імбецили, які працюють в ОП, купилися на обіцянку отримати обкладинку в "Тайм". І пустили цю істоту на Банкову.

За своїм звичаєм, тіло відплатило подолякам-зарівним величезною купою лайна. Ну, але якщо ти пускаєш лайножера - ти отримуєш лайно. Здається, нескладна максима. Але що ж ви хочете від бездарних потвор, які єдине чим вміють займатися - це мірятися своїми телеграм-помийками та просирати все на світі?

Стаття Шустера, який хоч і гнида, але гнида досить спостережлива, дає чітке розуміння сутності Зеленського.

Вона актуалізувала найголовніше питання, яке переслідує все президентство Зеленського. Звучить воно так:

Вдавати чи бути?

Зеленський - майстер вдавати із себе когось.

Але коли справа доходить до необхідності щось робити - він сиплеться.

Він майже посипався восени 2021-го. Але тоді гарне вдавання із себе лідера спротиву на початку вторгнення врятувало його.

Та тепер ситуація, рівно за 2 роки, прийшла в набагато більш гіршу точку. І ця стаття, ким би вона не була написана, дуже добре дає відчути цю точку. Точку, з якої є 2 шляхи.

Перший - лишити все як є. Продовжувати вдавати. І тоді в кінці очікує неодмінна поразка.

Другий - треба почати дійсно БУТИ лідером воюючої країни. А не вдавати його.

Це складно і дуже неприємно. Це - розігнати єрмачню, яка краде як в останній день, зробити уряд національної єдності, який має керувати країною, не лізти у війну, розгорнути воєнну економіку, не брехати західним союзникам тощо. Ми всі прекрасно знаємо, що він має робити і не робить. Нормальні люди розуміють ціну цього - в людьских життях.

Власне, від відповіді на це питання залежить і його, і наше майбутнє. Адже він, на жаль, президент.

І - хочемо ми цього чи ні - але саме через його призму на нас дивиться весь світ. Й те, що він побачив у статті цього гівно-хайпожора, змушує цей світ в нас не вірити. При чому - по ділу.