Ми вже знаємо, що премʼєр Ізраїля Беньямін Нетаньягу видалив свій пост в X, де критикував розвідку та службу безпеки Шин-Бет,бо вони не попередили уряд про терористичні наміри ХАМАС. Розповім, що відбулося: це дуже хороший урок для України.
Світові медіа активно пишуть, чому виникла «розвідувальна сліпота» Ізраїлю: перед нами букет самовпевненості політиків і силовиків, які проґавили у себе під носом загрозу, вважаючи, що військова та технологічна перевага країни над ХАМАС дозволить загнати терористів під лавку.
З одного боку, премʼєр Ізраїлю нехтував попередженнями спецслужб, які розповідали про ризики внутрішньополітичних інтриг: несамовите прагнення «Бібі» провести т.зв. судову реформу (яка скасовувала право судів анульовувати рішення уряду) послаблювало безпеку країни та посилювало ворогів Ізраїлю. В результаті виник конфлікт «Бібі» з силовиками. У липні премʼєр навіть відмовився зустрітися з високопоставленим генералом, який прагнув доповісти свіжі розвіддані про нові загрози країні.
Начальник розвідки скликав брифінг для депутатів парламенту, де планував доповісти про заяву лідера «Хезболли» про «велику війну». Практично всі парламентарі проігнорували зустріч.
З іншого боку - ізраїльська розвідка неточно оцінювала загрозу від терористичних угрупувань. З 2021 року розвідники вважали, що ХАМАС не зацікавлений у нападі з Гази, бо це спричинить руйнівну відповідь Ізраїлю. Спецслужби припускали, що Іран і «Хезболла» становлять більшу небезпеку.
У нинішній ситуації ізраїльське суспільство підтримує армію та чимало звинувачень покладає на політичні плечі Нетаньягу. Саме тому він спершу і написав свій пост, переводячи стрілки на силовиків.
Нетаньягу «зніс» свій статус під тиском Воєнного кабінету, члени якого натиснули на премʼєра: не варто підривати довіру до армії у такий важкий час для країни. Тим паче, що військові можуть теж багато що розповісти.
«Для нього - це кінець гри»: The Wall Street Journal цитує анонімних спікерів прем'єрській партії «Лікуд». Вони стверджують, що «Бібі» навряд чи залишиться лідером партії після війни, а значить - і премʼєром.
Але Нетаньягу - не з тих людей, котрі отак от покірно здають посаду. Він очолював країну з 1996 по 1999 рік, з 2009-го по 2021-й, і, власне, зараз. Це рекорд в історії Ізраїлю. Він ще й рекордсмен за кількістю корупційних скандалів: підозри в хабарництві, вплив на урядові тендери, зловживання владою, - це частина звинувачень, котрі Феміда намагалася приліпити «Бібі», але він традиційно виходив сухим і незаплямованим із цього всього лайна і знову перемагав на виборах. Тому він ще побореться…
Мораль очевидна: «Бібі» увесь цей рік провів у політичних інтригах, намагаючись уникнути нових судових переслідувань за свою корупційну премʼєрську діяльність і нажив пригорщу нових опонентів. Звичайно, тут не до посилення безпеки та протидії ХАМАС. Зайняте внутрішніми чварами ізраїльське керівництво, мабуть, недооцінювало зовнішню небезпеку, а боєздатність сил оборони цікавило в другу чергу. Тут певно сам час згадати, що «Бібі» не так давно звільнив навіть міністра оборони Йоава Ґалланта за критику судової реформи, а частина військових погрожувала не приходити на службу, якщо кнесет ухвалить "судовий" закон… Чи могло це позначитися на обороноздатності країни? Запитання риторичне.
Відтак головний урок для кожної панівної сили звучить так: ви не маєте права шукати внутрішніх ворогів, якщо маєте активних зовнішніх. Час для домашніх інтриг наступає лише тоді, коли інших проблем немає геть зовсім.
