Скажу вам відверто - помітила, що люди, які потрапляють в орбіту запозичення, починають жити подвійним життям. Так і син ворога народу дитячий ілюстратор Генріх Вальк вдень малював милі мордочки Незнайка і Хотабича, а вночі ось такі жорсткі карикатури! Ви тільки гляньте на це чудо! На цю тюрьму народів, американську вояччину і пр.))
А затягнув його в це подвійне життя автор Незнайка Микола Носов. Киянину і ренегату, культовому казкарю радянських часів сьогодні виповнюється 115 років від дня народження! Тож, як це було?
Мій світ вже ніколи не буде колишнім... Тобто, десь в глибині я пам’ятала, що сюжет про Незнайка Микола Носов запозичив. Але от якою мірою… якось призабулося. Тож, сьогодні Носов поповнив мій сумний список плагіаторів поряд з Чуковським, Волковим, Лагіним, Толстим і Чалим (так, так Барвінок і Ромашка насправді вигадані геніальним Глазовим). Виявляється, Носов, який народився в Ірпені і почав свій творчий шлях в Україні, украв ідею у Анни Хвольсон з її «Царством крихіток» (1889). Вона в свою чергу це все діло злизала у канадця Палмера Кокса, який видавав комікси у 1880-х. Там є і мандрівки лісом, і політ на саморобній кулі, і абсолютно ідентичні імена героїв та їхні амплуа. А далі – ще страшніше – Палмер Кокс вигадав також і улюбленця радянських піонерів – юного журналіста Мурзилку.
Словом, в цей ліс я вас поведу якось іншим разом, щоб не псувати ваші спільні вихідні з дітками. Правда є одна сумнівна втіха - Носов видав Незнайка відразу двома мовами – російською та українською. Досить рідкісна і тоді, і зараз практика. Але це ніяким чином не виправдовує цю зухвалу крадіжку.
Відтак, біжу перечитаю свою казку «Велика плутанина в Малих Окрайцях». Протестую рідних героїв – Сера Дельку, Мера Мішеля, Анну Смет і Мармизу... на наявність вторинних літературних ознак. і! Боже, поможи мені вберегти їхні цнотливі душі…Вроді писала сама і при пам'яті! Оминай нас усіляка літературна спокуса((
А ВИ МОГЛИ Б ТЕПЕР ЦЕ ЗАБУТИ?
