Дуже популярний в Україні концепт. Завжди, в усіх суспільних групах чимало прихильників України, «сильної власною силою».
Сприйняття цієї ідеї доволі широке - від закликів «шукати свій шлях» до заяв на регіональне лідерство.
При тому головне побажання до України щодо здійснення цих мрій залишалось - жити відповідно до власного потенціалу. Який - ресурсний, енергетичний, промисловий, науково-освітній - наче давав основу для сміливих задумів.
Бракувало найчастіше одного. Точніше, кількох факторів, повʼязаних між собою. Лідерства, ефективних кадрів і відтак - сприятливих для розвитку правил і їх ефективного виконання.
Нині, у розпал війни за виживання, Україна постає перед необхідністю опертя на власні сили з інших причин.
Демократичний світ не відчуває, всупереч переконаності більшості українців, що Україна «захищає їх від орди». Демократичний світ вірить у НАТО, технологічну і економічну перевагу. При цьому не бажає зрікатись переваг мирного життя. Тому «купує» шантаж росіян про «ескалацію».
До того ж, «квартальне» керівництво України переймається «спецефектами» та боротьбою з внутрішніми опонентами більше, ніж результативністю зовнішньої політики і переконанням партнерів.
Звідси - помірність поставок, затримки, неквапливий розвиток військового виробництва.
Ті, хто ішли до посад під гаслом «я вам нічіво нє должен», сповна відчули цей підхід. Біда, що не на собі, а на країні.
Тож для Перемоги Україна _мусить_ знайти опору на власні сили. Використати весь потенціал, який зберігає українське суспільство, бізнес, науковці.
Перше - це, власне, організація виробництва зброї, боєприпасів, ракет, безпілотників, засобів РЕБ тощо. Більше того - стимулювання нових винаходів і швидкого їх застосування.
Друге - ресурси для цього можна отримати, організувавши виконання «угод про співпрацю в галузі безпеки». Документів, підписання яких влада колекціонує. А треба натомість, використовуючи положення цих угод про фінансову, технічну, технологічну допомогу, організовувати відповідну співпрацю. На це мають працювати і компетентні відомства, і бізнес - за сприяння, а не перешкоджання держави.
Третє - найважче і найлегше водночас. Найважче - бо це знов про лідерство, компетентність і спроможність. А з цим у нинішньої влади найбільше проблем (навіть з лідерством - бо виробництво відосіків лідерством не є).
Але найлегше - бо є легітимні і швидкі способи вирішити цю проблему. Створенням професійного Уряду національної єдності.
Україна переможе, якщо політики усвідомлять і вирішать цю проблему швидше, ніж вичерпається потенціал суспільства
