Читаю як один пропечений журналіст обурюється - розвелося блогерів, бачте! Не пропхнутися від них! Хто їх тільки дивиться і читає?!
І взагалі, куди мовляв, світ котиться - сантехніка або електрика грамотного не знайти, натомість блогерів розвелося!
Ну так. Кожному з нас кортить, аби у світі не існувало конкурентів. Я мрію про часи коли поза конкуренцією будуть мої книжки - і це нормально. Підприємець мріє бути монополістом на ринку. Журналісту поперек горла блогери - ще б пак, ми ж їхній хліб відбираємо. Якщо читач читає ці рядки, значить він не читає колонку журналіста. Значить для читача я і журналіст - на одному рівні.
Неподобство - правда?
Щоправда, є одна деталь. Так, я блогер і як блогер я нині переживаю далеко не кращі часи. Бо часу писати я маю набагато менше ніж мав на фронті (про мирне життя мовчу взагалі). Я - інструктор з навчальної частини ЗСУ, моя буденність це курсанти, підготовка занять, ремонт техніки та оформлення купи паперів. Пишу уривками, коли випадає вільна хвилинка. Проте.
Чому я інструктор БПЛА? Та тому що я освоїв БПЛА ще у 2015 р., задовго до того як це стало мейнстримом. В той час як пан журналіст писав тексти і редагував тексти, я їздив на фронт як доброволець, я бігав на АрміюСОС, аби допомагати своїми руками і навичками, я два роки був на АрміїСОС тим таки інструктором. Я вмію навчати пілотів БПЛА - командири кажуть що вельми таки непогано навчаю.
Я - технар, і більшу частину життя працював власне на виробництві. Я можу показати ті заводи у Запоріжжі де був слюсарем, майстром і тво начальника ділянки. Я можу познайомити з тими людьми, які знали мене як інженера-конструктора крупної київської виробничої фірми. Як ФОП я мав замовників, партнерів, постачальників. І виконані об'єкти. Вдома у мене лежить моє портфоліо.
Майстер, технолог, ФОП, інструктор БПЛА - це те чим я заробляв на життя і чим служу своїй країні. А блог, книжки - це другий бік моєї натури, практично хоббі. Звісно я мрію про часи коли це стане основним, але що є - то є. І в більшості блогерів - так.
У цьому наша, блогерів, сила. Ми життя бачили у виробничому цеху і в кімнаті переговорів, а не тільки з вікна редакції
А пан журналіст може похвалитися виробництвом на якому він працював? Чи все його життя - це як раз таки писання текстів і редагування текстів та відеоматеріалів? А давайте відверто, життя пана журналіста - це гнучка спина і уміння вправно лавірувати між прагненням до принциповості і вимогами власників видання - бо саме вони, а не читачі, дають журналісту гроші.
І не заперечуйте - був я журналістом у виданні де до працівників ставилися з певною повагою. Знаю що буває в багатьох інших виданнях. Навіть з того видання мене виперли, власне тому що говорив виключно те що думав. Коли виперли, я створив мій блог - ви зараз його читаєте. Зауважую це на той випадок коли хтось з колишніх колег заявить, мовляв мене виперли за профнепридатність. Ну так, не обдарував мене Господь гнучкою спиною - визнаю. Але власникам того видання я неймовірно вдячний, бо якби не звільнили - не був би я зараз тим ким є.
Пани-журналісти дуже люблять узагальнювати коли ідеться про блогерів. Але я теж можу узагальнити. Я можу нагадати, що найбільш гострими та принциповими журналісти були за Ющенка та Порошенка - які дозволяли себе критикувати. Натомість за Кучми, Януковича і Зеленського журналісти до влади демонструють зразкову няшність, а їхні головреди не гидують бігати до Зеленського на шашличок. Журналістська братія промовчала коли блокували канали "Прямий", "П'ятий" та "Еспресо". Журналістська братія радісно працює на мономарафон імені діючої влади. Я нічого не забув?
Так, нас-блогерів - розвелося. Так, ми панам-журналістам заважаємо жити. Бо коли від них читач відчуває фальш - читач іде до нас. І наші аудиторії - доказ того.
І так. Я поважав і буду поважати справді принципових і чесних журналістів - знаю що такі є. І знаю як не просто їм в їхній професії. Саме тому частина таких стають блогерами.
