Ось перша заступниця міністра соціальної політики Дарина Марчак заявила що українці залишаться без пенсій, бо держава не зможе їх платити, їй звісно сразу ж напіхали в коментарях. Там було все і "зелена пліснява" і "наголосували" і про зермаків трохи, навіть декілька моїх друзів підтримали цей флешмоб, мабуть пропустили мою статтю про ПФУ, яку я писав ще у 2018.
Українці залишилися би без пенсій в будь якому разі, розумні люди це зрозуміли ще в кінці 90-х, такі як я в середні 2000-х. Мені зараз облом шукати всі ті викладки, графіки та діаграми, але як щоб не було війни то при збереженні динаміки старіння населення, скорочення народжуваності та відтоку працездатного населення за кордон, ПФУ схлопнувся би років за двадцять-тридцять. Війна же добавила навантаження на пенсійну систему, та збільшила відтік населення (більшість з якого не повернеться), тому колапс цієї структури швидко наблизився.
Це було невідворотно, але жоден уряд про це не говорив, інколи були спроби подовжити агонію, типа збільшення пенсійного віку, або збір з мобільних операторів, але при солідарній системі та такий кількості пенсіонерів це все лише трохи віддаляє кінець.
Коли пенсіонерів більше ніж працюючих, країна майже не створює товарів з високою доданою вартістю, а до того ж працює лише солідарна система, то результат може бути лише один...
А ще, це ж міністерство, оприлюднило стратегію залучення мігрантів, це також багатьом не сподобалося, але і це було невідворотним, бо хтось повинен працювати, а в умовах демографічної кризи у нас працювати буде нікому, а це приведе к повному обвалу того що залишилося від економіки та к черговому збільшенню відтока населення, єдиний вихід це залучення мігрантів. Ні, звичайно можна набудувати кучу роботізірованих заводів та випускати лише високотехнологічні товари, але по перше для цього потрібні гроші, по друге технології, по третє час , а у нас нема ні першого,ні другого, ні тем більш третього.
Всіх ціх проблем можна було уникнути, але вирішувати їх треба було починати ще уряду Фокіна, на края Ющенка, але всі займалися рєшенієм вопросов. Тридцятирічне зволікання привело до закономірного результату...
Але як я і казав є позитив, нарешті хоч хтось почав казати правду
