Томас Джефферсон - однн з батьків-засновників США, автора Декларації про незалежність і третього президента США і видатного мислителя просвітницької епохи.
Це він переписав Новий Заповіт і створив Біблію Джефферсона, яка з 50-х років вручалася кожному новому члену Конгресу.
Він написав послання майбутнім філософам і державникам. Жорстке, але єдине, яке може заснувати міцну і вільну державність: «Дерево свободи має час від часу зрошуватися кровʼю патріотів і тиранів. Це його єдине добриво».
Президент Байден, не дивлячись на ріки крові українських героїв, не хоче, боїться, не наважується надати їм необхідну і достатню зброю, аби оросити свободу націй демократій кровʼю одного тирана.
Ще більшою проблемою постає, як виявляється, не лише стратегія завершення війни, але й майбутність української держави, народу, політичної системи влади.
Будь-який «Мінськ-3» з великою вірогідністю вчергове ліквідує історичну перспективу українцям, врешті, поставити свою державність на конвеєр історії. Гірше. Існує високий ризик їх геноциду. Путін перевершить Сталіна. Ще більш важливе те, якою має бути Україна майбутнього?
Вона буде вчергове підлаштована під наступників-попередників, чи має бути перезаснована на засадах сучасного модерну? Саме ця ідея має лежати в основі української перемоги, як єдиного способу історичного збереження держави й українства.
Друга проблема, яка витікає з першої – відсутність чіткої ідеології війни та ціннісної мобілізації суспільства довкола неї. Через це Путін продовжує вважати Україну державою, що не відбулася, та якась частина Заходу готова примусити Україну до капітуляції. Шляхом дикої легітимізації включення в склад у РФ завойованих і захоплених українських територій.
Не лише українцям, але й нашим союзникам та й усій світовій спільноті потрібно чітко розуміти стратегічні рамки війни, від яких неможливо відступити. За ними повільна смерть і розчинення на необжитих російських вічних мерзлотах.
Чи можливо однозначно і твердо сказати, що українська влада принципово керується ідеологією визвольної війни? Що вона ніколи не відступить від свого конституційного обовʼязку боротись за кожен клаптик держави?
Чи є у президента Зеленського чітка й однозначна лінія оборони України, орієнтованої лише на перемогу?
Сунь-цзи у «Мистецтві війни» називав її шляхом обману: «Коли можеш – вдавай, що не можеш; використовуєш – вдавай, що не використовуєш; коли ти близько – вдавай, що далеко; коли ти далеко – вдавай, що близько; хто не готовий, атакуй, нападаючи, звідки не чекають. Такий полководець повинен перемоги, але не можна заздалегідь передбачити, який з цих способів йому доведеться застосувати».
Але він попереджає лідерів: «Правителя можна порівняти з човном, а народ – з водою: вона може нести човен, а може і перекинути його».
Принципово важливе встановлення питання про єдність алгоритму і спільність дій президента із волею, позицією і цілями більшості українців. Тої, яка несе човен.
До цього часу немає ясності від влади не лише про Стамбульську угоду, парафовану керівником делегації Арахамією, але й немає відповідей на блискавичне вторгнення російських військ і відсутність належних оборонних рубежів при повній доказовості, неминучості війни.
Складними залишаються теми не лише тотальної корупції в Міноборони у найтяжчі часи оборони України, але й цілей, задач і проміжних результатів саміту миру.
