Фундаментальна проблема ресурсного прокляття – якщо у вас величезні поклади природних ресурсів та багато кредитних грошей, то навіщо працювати?
Думаю, тепер вже наївні очікування пересічних українців затихли, лишилася лише жорстока реальність. Наприклад, вкотре, як і цього року, держбюджет-2025 за розрахунками Кабміну буде дефіцитним — доходи очікуються в районі 2,0 трлн грн, а витрати — 3,64 трлн грн. І на жаль, частка України у світовій економіці стала найменшою за всю історію нашої незалежності.
Щоб я робив для зміни на краще цієї важкої ситуації? Звісно, запустив би комплекс стимулів для створення нових робочих місць і знизив би податки. І, безумовно, для залучення довгих грошей активізував би допомогу інвесторам з метою полегшити їм ризики в умовах війни.
Саме полегшення різноманітних ризиків для бізнесу – це і є інституційна політика держави. Для цього і треба зараз створювати в Україні відповідні інституції, щоби розділити тягар ризиків. До речі, ризики можна поділити технічно (бюджетні гарантії, субсидування відсоткових ставок тощо), а можна – фундаментально (захист прав власності, справедлива судова система тощо).
Інша справа, цікаво, як усвідомлення цієї ситуації владою позначиться на заходах, які вона проводить? Чи багато топ-чиновників так і залишаться під впливом проблеми ресурсного прокляття?
