І почав її Казахастан.
Під час ковіду, через обмеження на експорт пшениці з Казахстану, Казахстан частково втратив ринки в найближчих сусідах. Ці ринки зайняло російське зерно, яке за словами росіян якісніше та дешевше(через субсидії). Поставки з рф були напряму де було можливо, а також транзитом через Казахстан.
Казахстан за офіційною статистикою виробляє 17 мільйонів тон зерна(насправді здається менше, частина зерна в Казахстані це контрабандне російське), а споживає лише 2. Нещодавно обмеження на ввезення казахстанського зерна в прикордонній зоні встановив Китай, тепер без мита можна ввозити лише в межах квот від китайської держкорпорації, всім іншим мито у 65%. Причина обмежень з боку Китаю не дуже зрозуміла, можливо це також певна торгівельна війна, в якій Китай обмеженнями випередив бажання Казахстану встановити додаткове мито на експорт у Китай. І тепер Китай буде домовлятися з Казахстаном з позицій сили. При цьому Казахстан також вводив обмеження на експорт пшениці до Китаю для покращення власних позицій на перемовинах.
З урахуванням всіх цих проблем Казахстан вирішив ввести обмеження на імпорт та транзит російської пшениці. У відповідь росія почала як завжди нити про порушення санітарних норм казахськими продуктами, а також створила для казахського зерна проблеми на залізниці і проблеми на митницях для автоперевізників. До пшениці росія додала ще казахські томати, перець та соняшник.
Позиція Казахстану в цій торгівельний війни не дуже щоб потужна, але якщо Казахстан упреться, то наступними обмеженнями буде заборона на ввезення російських муки, мʼяса та молока. Або буде підвищення тарифу на залізниці для перевезення російських товарів. У відповідь рф зможе обмежити транзит казахських вугілля, нафти та нафтопродуктів. І це буде дуже травматично для Казахстану.
Скоріш за все Казахстан домовиться з рф, бо важелів для впливу на рф у казахів небагато. І Казахстану дуже важливо забезпечувати транзит своїх товарів через рф.
