Війна у її авторів, верховних командувачів, у самовпевнених агресорів. Проникаючи в мозок інфекцією, вона вражає його.
Спочатку виникає стан агнозії, коли владика держави з ядерною зброєю, якому не вдалося швидко перемогти слабкого сусіда, захворює нездатністю розпізнавати реальність.
Життя в такому глибокому стресі викликає тимчасові або постійні афазії, розлади мовлення, коли важко виговорити прізвище турецького президента.
Воно накладається на гіпермнезію, що проявляється в мимовільному пригадуванні та відтворенні численних, давно забутих історичних подій, які накладаються на сучасність. Нерідко це повʼязано з проявом екстраординарних здібностей однієї або одразу декількох сфер, коли людина стає першою серед перших науковців – це синдром Саванта.
Хоча деякі Саванти володіють 30 мовами, можуть заспівати всі арії, вийшовши з опери і накреслити карту Лондона для удару по них «воєводами».
Захід, отже, допустив дві глобальних стратегічних помилки. Вони повʼязані.
Перша. Він не знайшов, не розробив, відмовився навіть від дискусії на цю тему. Стратегію припинення війни в Росії проти України і НАТО у фазі, коли вона не була ще розгорнута Путіним, як глобальна, і битва за особисте виживання. Найбільші шанси були у президента Обами. Можливо йому забракло волі і ним керував глибоко зашитий в ньому генетичний страх.
Не виключено, що це була політика «американського прагматизму». Цинічного у зважуванні, хто вигідніший для американської геополітики. Він двічі побував у Росії, в Москві, 2009, і Санкт-Петербурзі, 2013 року.
Після Джорджа Буша-молодшого, у 2018 році, Обама так і не наважився приїхати в Київ. Хоч Білл Клінтон був тричі після Джорджа Буша-старшого у серпні 91 року, який прозвався «котлета по-київськи».
Саме вони повністю роззброїли Україну і запустили корупційні процеси виголошення оборонних спроможностей молодої демократії. Саме Обама відмовив Україні у поставках не тільки летальної, але й будь-якої оборонної зброї. Під тиском Ангели Меркель.
Після ліквідації Вашингтоном стратегічної системи озброєння України і підписання, в виді головоломки, Будапештського меморандуму про гарантії Україні, які ніхто не збирався надавати, – це був довгий важкий американський удар по українській незалежності. Мінські угоди мали перезавантажити Україну, перетворивши її у васала Кремля.
Це була ледве не блискуча ідея Путіна, без особливих зусиль, використовуючи інтелектуальну деградацію тодішніх західних політиків «залишити місце для тих дипломатичних і політичних зусиль», які вже запущені, створивши квазі-державні утворення на Донбасі з правом вето на політику Києва, уступивши Крим Путіну. Мертвий, міфічний безпековий проект з Росії. Від Ліссабона до Владивостока.
Серйозно не сприймаючи виклик новоявленого російського імператора на безпековій Мюнхенській конференції в 2007 році. Крім невідомих телефонних розмов, Трамп двічі зустрічався з Путіним в Хельсінки 2018 і Осаці 2019 роках.
Трамп, як не дивно, за його стереотипом непередбачуваного, імпульсивного і неадекватного до традиційної американської політики діяча, діяв в тому ж бетонному руслі гіпнотичної симпатії до Росії і Путіна персонально.
Його «Джавеліни», охоронювані американським сержантом на Яворівському полігоні, передані під тиском залишків рейганістів, ні на що не впливали і потенційно не могли зупинити агресивні замисли російського вождя.
Байден вийшов за межі цієї, вже сталої парадигми. І це стало повною несподіванкою для Путіна. На якийсь момент він злякався, що сила Америки вдарить по ньому, як по Саддаму Хусейну.
Проте, Байден злякався ще більше. Його радники на чолі з Салліваном і директором ЦРУ Бернсом та вже тоді важкохворим Остіном навʼязали йому стратегію «керованої ескалації». Ліва половина мозку їх була з Путіним, а права – з Україною. Це роздвоєння не подолано і до цього часу.
Заяви вже останніх днів «вмираючої американської адміністрації» це підтверджують. Свою помилку вона видає за мудрість і перемогу. Мовби через це Третя світова війна не розпочалася і завдяки цьому вдалося уникнути ядерної війни.
