Щось останнім часом до мені часто стали траплятися дописи змісту: «А от в Курській області наші ведуть успішні бої! От «Форбс» пише, що ворог втрачає щодня по 1200-2000 своїх «лішніх людєй», а це перевищує 30 000 рил, які він мобілізує щомісяця! Якби не північні корейці!.. От чому ви про це не пишете? І взагалі у нас війна – навіщо ви гнобите владу замість всім об’єднатися!..»
Відповідаю зразу і всім.
По-перше, так у Курській області Росії ЗСУ ведуть важкі оборонні бої і перемелюють значні маси ворога. Інакше зараз бути не може, бо раз влізли – треба тепер боронити. Але. Я нагадаю, що в Курські області на 24 листопада ми втратили половину (за «Ройтерс») зайнятої території, а в той самий час ми втратили цілі райони на Донбасі. Включаючи Нью-Йорк, Вугледар, Селідово та Новогродівку. Бої тривають у Торецьку, Часовому Ярі та Курахово. Фронт підсунувся в притул до Великої Новосілки, Покровська та Мирнограду.
Одне одного точно вартувало? Чи не краще було кинути резерви під Вугледар? Я точно знаю, вони там були потрібні. І навпаки, якщо у нас все так чудово на Курщині і ми там успішно відволікаємо ворога від Донбасу – чому досі не атакована територія РФ біля Новгороду-Сіверського та Глухова? Для них загрози нема?
По-друге. А власне, що ми – прибічники опозиції, робимо не так? Ми якось порушуємо політичну культуру, що склалася в Україні? Хіба в часи президента Порошенка тодішня опозиція (і значною мірою нинішня влада) не гнобила президента Порошенка скрізь де тільки могла – прямо під час війни? За що там виваляли в багні «свинарчуків»? За те що купили запчастини для української техніки не за тими цінами, які сподобалися команді Бігуса? У нас оно зараз мільярди зникають на фінансуванні фортифікацій, а «Файненшл Таймс» пише що українська влада сама допомагає ворогу, бо фортифікацій нема. Якісь тих фортифікацій що збудовані – окрема тема.
Де галас? Де обуренні натовпи патріотів зі свинками на Банковій? «Патріоти» тепер дорікають Тетяні Чорновол за протистояння з особистим адвокатом президента Качурою?
І взагалі, чому про такі речі пишуть іноземні ЗМІ, а не наші – які в часи Порошенка казилися від люті? Наші ЗМІ нарешті виправдали свою горду назву «недорогеньких»?
Які до нас претензії? Хіба ми неправду говоримо? А ЗМІ країн-союзників – теж? Хіба не нам влада намагалася заткнути рота коли вирубила з ефіру опозиційні канали «Прямий», «П’ятий» та «Еспрессо» - те чого за Порошенка ніхто собі уявити не міг? І хіба не влада збирала журналістів і прохала не писати про корупцію до кінця війни? Хіба не влада організувала темніки в Укрінформі, що стало приводом для скандалу?
Зрештою, владі не подобається те що пишемо ми-порохоботи? А їй розповісти що говорить в ефірі Сергій Стерненко – як він критикує військове командування і вимагає реформи? Владі розповісти що пише на своєму Телеграмі її власний депутат Дубінський, який сидить за гратами, але штампує дописи зі швидкістю редакції? А там і оббріхування мобілізації, і заклики замиритися з Москвою, і «війна тому що нас підставили США». І весь набір тез Соловйова та Скабеєвої. І все без перешкод!
Чому владу не муляють Стерненко та Дубінський, але муляють порохоботи? Бо порохоботи для влади – політичні противники. А політичну боротьбу команда Зеленського-Єрмака зараз веде в повний ріст.
І отут починається «по-третє». Бо хто вам сказав що у нас все погано? У нас, тобто у справжніх патріотів, все справді погано, а у влади все тіп-топ. Влада не вирішує як їй боронити Торецьк і Курахове – влада просторікує про запрошення в НАТО (якого нам не дадуть) і про «справедливий мир». Це їй – на часі.
Влада не створює Уряд народної довіри разом з опозицією – влада розгорнула фронт боротьби з опозицією. У влади не війна із зовнішнім ворогом – у влади війна з політичними противниками всередині України.
Які претензії до нас? Лише одна. Ми не мовчимо. Ми ставимо питання і вимагаємо у влади. Це й будемо робити. Не сумнівайтеся.
