Минулого тижня, в Києві був присутній на одній закритій інтелектуальній тусовці "Війна - як можливість"
Йшлося про те, чи здатна нація переплавити свій біль, лють, помсту в прогресивний розвиток. Бо людська цивілізація влаштована за принципом "маятника". Чим більші біди й лихоліття вона переживає, тим певніші шанси на прорив. Зрештою, йдеться про "імунітет" націй і народів. Україна цим шляхом пройшла вже разів триста.
Але "можливості" бувають у всіх різні. Вчорашній виступ Бойка, тупий висер Арестовича - також про можливість. У них свої можливості і свої шанси. У людей, які наживаються на військових поставках, ті, що крадуть гроші під виглядом волонтерів... Для них це теж "Війна, як можливість".
Скажу вам таку прикру річ. Колишня ОПЗЖ - це єдина політична сила, яка стабільно росте в рейтингах кілька останніх місяців на сході і півдні. Хоч кіл на голові теши.
І тільки від суспільства залежить, чи дасть воно скористатися шансом і можливостями цим довбограям, чи скористається свом шансом, і своїми можливостями. Бо це зовсім різні шанси і абсолютно альтернативні вектори руху.
При чому, не від всього суспільства то залежить, а лише від дуже не значної його частини. Гіпер активної частини. Я б казав про таку соціальну категорію, як "процент Майдану". Це самі ті люди. І такі проблеми "в непевні часи" мусять вирішуватися не під час виборів, а ДО них...
Наполеон ніби колись казав, що армія здатна виграти битву, народ здатен виграти війну.
А війна триватиме й після війни.
Під час війни ворог - там. Після війни ворог - тут!
Такі справи...
