Він кличе їх до барʼєру: «Ви поставте в Київ і зосередьте там всі ППО, які у вас є, а ми завдамо туди удар «Орєшніком» і подивимося, що буде». Дуель із 4 млн заручників.
Ранній Адольф Гітлер. З вересня 41 року по осінь 43 у Бабиному яру під Києвом (тоді) його Айнзацгрупа С під командою Штандартерфюрера СС Пауля Блобеля вбила 100 тисяч безвинних євреїв, ромів і беззахисних цивільних українців.
Путін хоче це зробити «Орєшніком», потираючи ручки біля дисплея, спостерігаючи, як падає золотокупельний прародитель Київської Русі. Пізній Сталін, який постановою Бюро ВКП(б) від 5 березня 40 року розстріляв в Катині, біля Харкова та в Калінінській області 22 тисячі польських солдатів і офіцерів. Військовополонених.
Але Путін оригінальніший. Увібравши в себе від цих двох монстрів цілеспрямовану жорстокість і амбіції воєнного руйнівника, він перетворив політику із дипломатичної, шахової гри стратегій у досконалі, високотехнологічні і бездоганні спецоперації. Від здійснення підривів житлових будинків у Буйнакську, у Москві та Волгодонську 4-16 вересня 99 року до масових диверсій у країнах НАТО й терористичної війни в Україні під видом спецоперації СВО.
На «Прямій лінії» 19 грудня Путін демонстрував впевненість і переконаність у своєму лідерстві відносно російського народу і його консолідації навколо нього з метою вести ледве не священну війну. Він вперше і абсолютно не приховуючи, всіляко підкреслив особисту впевненість в перемозі над Україною, США і їх союзниками: «Росія збирається досягти перемоги в Україні».
В той час, коли її економіка, соціальна система, суспільна єдність досягли чи не найвищого піку. Щодня контракти із армією підписують 1000-1400 добровольців, а в зоні бойових дій воює 617 тисяч мотивованих військовослужбовців.
Російський правитель не робить ставку на мир. Він вимагає повної капітуляції України різними метафорами, порівняннями, анекдотами і спотвореними акцентами, показуючи, що він не відступить, і з його силою справитись неможливо.
Чи не щоденно Путіну персонально, як і Росії, державі в цілому, союзники України висувають примирливі пропозиції, дають обіцянки і роблять натяки про поступки. Жодну з них «великий бункерний стратег» не тільки не прийняв, але й не коментував. Він як би і не чує їх.
«Лише капітуляція України. Затим – США, ЄС і НАТО». Не так прямолінійно, але досить чітко і виразно.
Мир тільки на його умовах, як факт воєнної перемоги. В цій ситуації його готовність до компромісів виглядає лише як бомба з годинниковим механізмом.
Дональд Трамп і вся його команда роблять ставку виключно на мирні переговори. Зеленського можна до них примусити силою. Він все більше не це натякає, що протистояти Росії без допомоги США неможливо. Путіну хочуть заплатити. Частиною України. Без НАТО та інших гарантій існування незалежної держави. Помʼякшенням санкцій. Шорт-лист обіцянок не такий вже й короткий.
Можливо у Вашингтоні цього не розуміють, але подібним й буде закріплена вина та відповідальність Заходу за війну. Відповідати буде не Путін і всі інші російські воєнні злочинці, не Росія, яка має заплатити трильйон доларів за безпричинну агресію і масові вбивства українців, а Захід. Погодившись на капітуляцію і прийнявши умови Кремля на реінкарнацію нового Радянського Союзу на чолі з Росією.
Європа в паніці. Її криза, яку все більше розпалюють Орбан і Фіцо, спираючись на підтримку Трампа, дихає жаром з доменної печі.
