Спустивши на військових шакалів з ДБР і увімкнувши фабрику брудних мантій (Печерний суд), Банкова стрелила собі в ногу. А в кінцевому результаті, може й в голову. Але перед тим, ініціатори наїзду скоїли низку злочинів.
Перш за все, це деморалізація війська:
1. командири бачать, що крайніми за невдачі робитимуть їх. Це підвішує, це збільшує кількість вагань, це додає пасивності - "накой воно мені тра, бути крайнім за все...".
2. це додає відчуття несправедливості - сорян, може зведений батальйон ДБР і вогневою підтримкою дивізіону печерських суддів покаже майстерклас безпомилкових перемог?
3. це акцентований абсурд - а відколи ЦИВІЛЬНІ судді Печерного трешового суду стали розумітися на нюансах військової справи? На підставі яких знань вони буду вирішувти "добро/зло"?
4. це наголошена несправедливість - це хто військовим пред'яви кидає? Ті, хто ігнорували підготовку до війни і просрали 21 рік? Ті, хто вивезли свої сім'ї і залишили на смерть тисячі тисяч цивільних, що замість анонсованого шашлика отримали окупацію? Ті, хто росказували військовим куди бігти, як наступати? Ті, хто методично і пафосно розміновували рейд Маріуполя і відводили ЗСУ в поля з облаштованих позицій? Ті хто фиркали на Мінськ, але ваяли Оман і Стамбул? Ті, хто просрали ракетну програму, розформовували військові частини, залишили беззахисними Гостомель і Жуляни, хто поставляють у військо браковані міни? Серйозно? Це вони вирішили в розбірки погратися?
Друге - моральний злочин. Спроба перекласти на військових про*оби війни, ігноруючі власний тотальний неадекват, це є політика чистої води. Втягувати військових в політику - зло. Влада просто виштовхує лбдей в погонах в політичне полп брю. Тау, це початок відбілювання влади переж виборами, коли б вони не сталися. Це прелюдія до моменту, коли в хрипатих відосах будуть народу розчісувати, шо дехто же ж огого був потужним, а військові - "маємо те, шо маємо". Тобто все хороше - в одне табло, а увесь негатив - то оті піксельні. Це цинічно, несправедливо і не пра вда.
Третє - це використання владою службового становища - військові під час війни не можуть відповісти владі тою ж монетою.
А сказати військовим є що. Про ідіотичні ідеї генеровані ставкою, про топання ніжками "я хочу наступ", про продавання суспільству повітря "два тижня..."...
Чи прилетить? Чи готові вищі офіцери говорити про фатальні помилки політичного керівництва? Коли настане червона лінія, коли "це більше не питання погон чи кар'єри, це питання справедливості"?
Ясна річ вихід із відкритим забралом розкриє багато неприйнятних речей у війську. І тим з вищих командирів, офіцерів і сержантів, хто піде в цей бій за чесність, доведеться визнати і власні помилки й прорахунки. Організаційні, бюрократичні, фахові, міжособистісні. Різні. Ніяких ілюзій, проблеми ЗСУ, це дзеркало проблем суспільства - там однакові люди. І там, і там є лизоблюдство, прогин під чин, некомпетентність, корупція (прости Господи), "кумівство", безсистемність. Але судово-дбрівськими наїздами ці біди не фіксяться. І якщо ми хочемо справедливого (!) з'ясування (!) причин проблем заради розуміння (!) ЯК ВИПРАВИТИ (!), а не призначення винних і крайніх... то треба зараз не суди, а відкритість, гнучкість, готовність чути, придатність до нетипових рішень і дій.
Ну і абеткове - робити висновки про правильність-неправильність дій/рішень військових можуть лише ті, хто мають аналогічний знання. Тобто військові. Це має бути окремий суд, де усі сторони можуть говорити однаковими термінами, ситуаціями і досвідами (!). Зараз цього нема.
По фіналу... Почавши судові наїзди на військових, влада сіє навіть не вітер - бурю. Аби ж то жнива торкнулися тільки сіячів. Власне, більше немає жодного причини, чому суспільство і військові не мають спитати у верховного і його аватарів про ЇХ зальоти. В суді спитати. Тільки не Печерському. Це вже якийсь спец трибунал за рівнем відповідальності. Ціна питання - 20% розваленої країни і сотні тисяч смертей. Висока ціна.
Це і є вже відкрита Скринька Пандори.
Ясна річ, після війни.
