"Старого світу більше нема" - Вікторія Сюмар

Внизу під цим текстом ви знайдете карту, якою мислить Дональд Трамп. Бо якщо вам здається, що світ довкола поїхав глуздом, то вам здається. Світ просто стає максимально раціональним. Як Дональд Трамп - чоловік зі статками в 7 мільярдів доларів.

Відразу скажу, що я ніколи не була прихильницею трампістів і це легко можна простежити на моїй сторінці. Проте, зараз мені здається важливо їх зрозуміти, а не лише емоційно сприймати.

Так от Трамп справді хоче Make America great again, і шлях до цього він бачить через гроші і ресурси, які ці гроші примножуватимуть. Я знаю, що нічого нового в цьому немає, і ми мали б давно вибудовувати поведінку з ним не через заклики про справедливість, а саме через цю призму. Зрештою, Банкова цю тему змогла команді Трампа «продати» через угоду про рідкоземельні метали. Але ми її самі запропонували, а потім відкинули. І хоч угода була погана, мені видається що Трамп не дарма писав книгу про мистецтво укладати угоду. Цікаво, чи читали її 5-6 менеджерів влади.

Натомість йому це все запропонувала росія. І пропозицію сьогодні процитували так: рф запропонувала Трампу угоду щодо російських природних ресурсів - нафта і доступ до Арктики.

Схоже, Арктика для Трампа - це новий клондайк, бо як ви бачите на карті - там і Гренландія, і Канада, і рф. І зовсім трохи Америки. А він хоче, аби було більше. Про щоб свідчить вся його риторика.

Справа в тому, що відповідно до міжнародного права, доступ на розробку ресурсів Арктики мають країни, що межують з Арктикою сушею. От власне вони всі і на карті.

Ресурси Арктики грандіозні. Льодовики тануть, і добувати їх буде простіше. Там зосереджено:

- 30% газових родовищ

- Біля 15% нафти

- Золото, нікель, вольфрам, платіна, паладій, уран, молібден

- Рідкоземельні метали, лідером з добутку яких сьогодні є Китай. А важливі вони для всієї тієї індустрії, перспективи якої Дональда точно доповів Ілон Маск.

Але повернемося до Китаю. Піднебесна теж давно хотіла отримати доступ до ресурсів Арктики і пропонувала змінити для цього міжнародне право. Але воно влаштовує Трампа, який сьогодні окрім доступу до ресурсів вирішує ще одне геополітичне завдання - відірвати росію від Китаю.

Гра була ризикованою, бо Трамп обраний на чотири роки, а правителі Китаю правлять десятиліттями, і це ризик для путіна. Але ймовірно спрацювало те, що він хоче у велику гру тут і зараз, розуміючи, що чотири роки у його віці це теж багато. Явно американці грають на цих його амбіціях. І в такий спосіб вони різко послаблюють роль Китаю і групи БРІКС. Якщо, звісно, домовляться, бо я б не відкидала включення в процес Пекіну.

І в цій геополітичній грі realpolitik ми не мета, а засіб досягнення цілі.

Повторюся, це не значить, що мені це подобається, категорично ні. Але це необхідно враховувати, розробляючи стратегію нашої поведінки. Це є задача влади - мати стратегічне мислення, прораховувати такі речі і навіть приймати непопулярні рішення, якщо вони необхідні.

Старого світу більше нема. Довкола цинічна realpolitik. І це базове, що треба брати до уваги, якщо хочемо вижити як держава. І Антиамериканські настрої нам в цьому не сильно допоможуть.