"Коли гинуть диктатори..." - Віталій Чепінога

"Коли гинуть диктатори..." - Віталій Чепінога

Дочитав біографію Йозефа Ґеббельса, Алоїза Принца.

За всього свого коварства й підступності, і Ґеббельс, і сам фюрер Алоїсович були люди достатньо дурні, безпідставно самовпевнені й наївні.

Спочатку вони не вірили, що Британія і Франція наважаться вступити у війну, після удару Німеччини по Польщі. А коли Британія та Франція таки вступили, Гітлер риторично спитав: "І що тепер робить?".

Потім Гітлер думав, що після атаки Японії на Перл-Гарбор, Америка буде зв'язана війною на Тихому океані, і їй буде не до Європи.

Також Гітлер щиро вважав, що висадка союзного десанту в Нормандії та відкриття Другого фронту неможливе в принципі.

Ще в березні 1945 року (!!!) вони сподівалися на якийсь рішучий контрудар вермахту, якого, по-суті, вже не існувало, та перелом у війні.

І коли вже сам Рейхстаг був оточений, а ці дурні сиділи під землею в бункері, вони пробували організувати переговори з Заходом, щоб "зупинити війну".

Звідси можна зробити такий висновок: диктатури й диктатори гинуть тоді, коли вільний світ виявляється сильнішим і рішучішим, ніж їм видавалося...