Свавільне позбавлення власності, коштів, прав і можливості участі в громадському та політичному житті - невідʼємна частина світогляду Зеленського і Зекоманди.
Притому «легітимність» таких кроків визначається виключно на основі «подобається-не подобається», а відповідні емоції в суспільстві формуються кампаніями у медіа та соцмережах.
Ще в жовтні 2019 Зеленський щиро пропонував визначати, чи хтось «бандит»,… опитуючи людей.
У березні 2020 говорив, що ладен «вішати» «олігархів» - а тут, бач, якісь юридичні процедури треба проходити… Хто є «олігархом» - вирішувати, звісно, збирався сам. Навіть закон відповідний протягнув через ВР.
Заодно щоб медіаринок переділити на свою користь, і позбавити суспільство права чути альтернативні думки. Бо всі мають бути згодні з тим, хто у нас «олігарх», а хто - молодець і «найвеличніший лідер сучасності».
У 2021 почав наліво-направо застосовувати санкції РНБО - примовляючи, що контрабанда, робота по надрах (от не дає йому спокою ця тема), і навіть лісове господарство - це … «теж тероризм». Сподіваючись, що любить наш народ гучні фрази…
А з початком повномасштабного вторгнення, як тільки минула фізична небезпека для мешканців бункеру на Банковій - почав використовувати важелі воєнного стану для задоволення своїх марень…
Якщо йому вдасться домогтись, що «правдою» залишиться лише його думка, а іншим заткнуть рота - Україна перетвориться у дуже некомфортне місце для життя. Та й про тривалість життя постане питання - бо заколисування самовихвалянням суттєво підриває ефективність держави. А ворог ніде не зник.
