У сучасній війні слово «теракт» дедалі частіше означає не вибух в натовпі, а спланований багатокомпонентний удар безпілотником з системою машинного зору. Росія стрімко еволюціонує у сфері дистанційного терору — і перед нами вже не просто тактика пострілів по енергооб’єктах, а цілісна військово-промислова концепція розгортання терору як системи управління поведінкою противника.
Поки українська публіка лунає в очікуванні чергового "виснаження ресурсів Москви", РФ запускає нову технологічну хвилю — від FPV-дронів із РПГ до дронів зі штучним інтелектом, здатних ухилятися від РЕБ та самостійно обирати траєкторії.
Харків: дрон з РПГ — прецедент нової війни в місті
Червень 2025. Харків уперше зазнає атаки з FPV-дрона, оснащеного реактивною гранатою РПГ. Конструкція — технічно нескладна, але ідеально адаптована до умов міста: високоточна, вибухова, легка в реалізації. Її принцип дії:
- запуск із відстані 3–5 км;
- наведення оператором через FPV-камеру;
- влучання в об’єкт — із подальшим підривом РПГ-заряду.
Проблема для України — масштабованість. Ця тактика вимагає не стратегічного заводу, а майстерні, ноутбука і складу з китайськими комплектуючими. Це урбаністична зброя, і вона ідеально лягає в ландшафт тилового терору.
Скидання касетних боєприпасів і мін-пелюсток із дронів
Ми вступаємо в фазу, коли дрони виконують функцію авіації бідного, але винахідливого терориста. У низці міст зафіксовано скидання мін-пелюсток і касетних елементів:
- Херсон, Сумщина, Дніпропетровщина — скидання боєприпасів на подвір’я, автостоянки, території біля лікарень;
часто використовується тип мін ПФМ-1 («лепесток»), відомих з - Афганістану 1980-х;
- модифікації: замість класичного бомбоскиду — міни, скинуті з платформи DJI чи Autel із саморобним затвором.
Цей інструмент виконує дві задачі:
тероризує населення в тилу, створюючи ефект хаотичного розповсюдження загроз;
ускладнює діяльність служб, бо виявлення таких мін вимагає часу, а ризик — високий.
Баражування як постійний сенсор смерті
Третій рівень загрози — це баражуючі дрони, які тримаються у повітрі до 4 годин (в окремих конфігураціях — до 12 годин), спостерігають за територією та за потреби виконують удар:
апарати типу «ZALA Lancet» у новій модифікації отримують оновлену оптику, що дозволяє тримати візуальний контакт на відстані 5+ км;
виявлено роботу у парі: дрон-спостерігач + дрон-ударник;
постійна присутність дрона в повітрі над містом створює інформаційне і психологічне домінування — вмикається сирена, суспільство пригнічується, а розпізнавання цілей стає точнішим.
У певних регіонах України вже помітна практика нічного баражування — без запуску ракет, але з тривожним фоном, що знижує бойову витривалість тилу.
Космічний компонент і тактична орбітальна синхронізація
Росія активно поєднує наземну дронну війну з даними з супутникової розвідки:
- комерційні супутники + військові модулі «Барс-М», «Ліана» — дають розширене зображення поверхні з оновленням до 20 хв;
- інтеграція із засобами наведення крилатих ракет та дронів через захищені протоколи військового зв’язку;
- вивчається можливість використання суборбітальних платформ для висотної фіксації цілей і потенційного виведення наступних поколінь дронів безпосередньо з висоти 80+ км.
Зараз на публіці обговорюється «Орєшнік». Але більш небезпечні — «Геліос», «Ласточка-М», «Протон-3М». Це не просто супутники, а системи обробки і цілевказання в реальному часі, які працюють у парі з засобами РЕБ та наведенням високоточних ракет.
Штучний інтелект у дронній архітектурі: атака нового покоління
Нещодавно у збитому «Шахеді» знайдено записку з інструкцією щодо випробування системи управління, яка «не боїться РЕБ». Що це означає:
- дрон оснащений автономною системою навігації, яка працює без GPS;
- навігація здійснюється через інерційні сенсори, відеопотік і прості алгоритми машинного зору;
- ймовірно, в Шахед вже останні тижні вбудовано елементи машинного навчання, які дозволяють адаптувати маршрут в реальному часі.
Це — революція. Бо кожен такий дрон стає менш залежним від радіозв’язку, а отже — менш вразливим до РЕБ. Поява автономних груп дронів, які здатні діяти за мінімальної участі оператора, — це технологічний прорив, на який ми поки не готові.
Що робити — як відповідати
Розвивати власні баражувальні апарати — з довшим часом польоту, якіснішою оптикою та інтеграцією з супутниками.
Інвестувати в РЕБ нового покоління, які працюють не лише за принципом «глушити», а й деформують координатну картину дрону, вводячи його в оману.
Запровадити повітряне чергування ППО/дронів-перехоплювачів у регіонах з підвищеною активністю.
Розробити систему мобільного реагування на касетні скидання — з алгоритмами обстеження, цифрового маркування, та оперативного інформування населення.
Масово навчати громадян реагувати на дронні загрози — від розпізнавання до швидкого укриття.
Висновок
Росія воює системно. Вона об'єднує дрони, ракети, супутники, РЕБ і ШІ в архітектуру терору нового покоління. Ця архітектура — гнучка, розвивається і вже працює в багатьох містах України в режимі реального часу.
Кожен, хто думає, що дрони — це етап, — помиляється. Це — нова епоха війни. І вона вже триває. Якщо ми не реагуватимемо — ми станемо не просто жертвами. Ми станемо полігонами для експериментів.
Треба діяти. А не чекати, поки “все само мине”. Бо в інформаційній війні найгірше — втратити темп і віру в перемогу. Сьогодні кожен дрон над нашим містом — це не тільки загроза.
Це запит: а чи ми (УКРАЇНА) готові до війни, яку веде XXI століття???
