Вбитий у травні 2025 року Андрій Портнов, у 2019 році не просто повернувся з еміграції – він повернувся з місією. Через зв’язки, маніпуляції та лояльних слідчих і суддів він намагався знищити Порошенка, обмежити свободу медіа й поставити під контроль державні інституції. Все це — під мовчазну згоду або відверту підтримку частини нової влади.
Контроль над ДБР.
За заявами Тетяни Чорновол, тодішній керівник ДБР Роман Труба перебував під прямим контролем Портнова.
На його прохання було відкрито справу щодо «контрнаступу ЗСУ» — абсурдне звинувачення у воєнному злочині за звільнення українських міст.
«Справу моряків» ДБР розглядало як «провокацію Порошенка», а не акт агресії РФ. Ці наративи повторювали й у Кремлі.
У липні 2019 року тодішній керівник Управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк публічно заявив, що один із колишніх високопосадовців епохи Януковича здійснив прямий вплив на зміну керівництва Апеляційного суду міста Києва. Хоча у своєму виступі він не назвав конкретних прізвищ, за повідомленнями авторитетних агентств Інтерфакс-Україна та Укрінформ, йшлося про Андрія Портнова як ініціатора впливу та Володимира Мельника як особу, призначену в результаті цього втручання.
Володимир Мельник, після отримання посади, неодноразово ставав фігурантом журналістських розслідувань, зокрема через сумнівні рішення та зв’язки з одіозними персонажами. Призначення Мельника відбувалося у контексті повернення Портнова до України й активного встановлення ним неформального впливу на судову систему.
У 2019 році Портнов подав позов проти:
«24 каналу», Генеральної прокуратури, голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна — через заяви, які він вважав наклепницькими.
Позов розглядала суддя Печерського райсуду Києва Тетяна Ільєва, яка повністю задовольнила вимоги Портнова. На апеляційному рівні її рішення підтримали судді Київського апеляційного суду:
Олена Шкоріна,
Любов Поливач,
Анатолій Стрижеус.
Однак Верховний Суд України згодом скасував це рішення як необґрунтоване.
Показово, що всі троє суддів, які ухвалювали рішення на користь Портнова, у подальшому фігурували в скандалах. Зокрема, суддя Ільєва у 2023 році отримала підозру у зловживанні владою та внесенні до ухвали завідомо неправдивих даних.
У 2020 році Портнов подав нові позови проти:
журналістів проєкту «Схеми»,
медіа Hromadske,
телеканалу «Прямий»,
інших незалежних медійників.
Цю справу вів суддя Печерського суду Олексій Соколов, який знову ухвалив рішення на користь Портнова. Апеляційну підтримку йому вкотре надали судді Шкоріна, Поливач і Стрижеус.
У 2024 році Портнов подав черговий позов — цього разу проти самого Руху «Чесно», з вимогою про захист честі, гідності та ділової репутації. Позов розглядав суддя Печерського суду В’ячеслав Підпалий, який теж ухвалив рішення на користь Портнова.
До речі, Підпалий відзначився ще одним скандальним рішенням: саме він обрав м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту для Віктора Медведчука, тоді як прокурори вимагали утримання під вартою із правом застави у 300 мільйонів гривень.
А теперь поговоримо про Портнов і «Слуг народу».
У травні 2025-го Портнов приїздив до України і зустрічався з високопосадовцями з правоохоронного блоку.
Його називав другом чорний політтехнолог Банкової Володимир Петров.
Народний депутат Максим Бужанський публічно «облизував» Портнова, публікував проросійські наративи (зокрема вітання з 9 травня), але після смерті мовчав — стало «токсично».
Висновки:
Портнов роками діяв як агент впливу — не лише проросійський, а й антиукраїнський. В обмін на послугу переслідування опонентів, Банкова надавала практично необмежений мандат для його дій.
Його діяльність стала можливою завдяки змові з частиною української влади та правосуддя. Влада Зеленського не тільки не протидіяла, а й прямо або опосередковано сприяла поверненню та укоріненню Портнова.
