"Можна виграти війну, але не досягти миру" - Кирило Данильченко

Пентагон прозвітував про 14 випущених 13-тонних боєприпасів: 12 — по об'єкту у Фордо і 2 — по підземному залу для збагачення урану в Натанзі.

На супутникових знімках із Фордо чітко видно дві групи кратерів по 3.

Що це означає? Їх використовували один за одним в одну вирву — розширюючи та поглиблюючи її.

Сам удар спрямували близько до вентиляційних отворів, щоб гарантовано проломити їх і щоб ударна хвиля затекла всередину.

Саме вона, а також уламки бетону, механізмів та вентиляційної шахти і завдали основної шкоди всередині об'єкта.

Завалили системи вентилювання, оголили структуру заводу з товщі гори та викликали пожежу всередині комплексу.

Не важливо 60 метрів чи менше до вибуху змогли пройти протибункерні бомби. 2,5 тонни вибухівки у кожній — це жахливі руйнування, незважаючи на системи відбійників та посиленого бетону.

Те, що навіть не вважали за потрібне завдавати додаткових ударів по об'єктах електрифікації, водопостачання та складах навколо, наприклад, “Томагавками” або вильотами “Хель га-Авір” означає, що ті, хто планували цю операцію, цілком задоволені результатами.

Зрештою, дефіциту чавуну у США та Ізраїлю не спостерігається — могли зачесати навколо ландшафт, але не стали.

Отже, порахували, що збитки більш ніж достатні.

Можна вивезти з об'єктів запаси радіоактивних матеріалів (300-400 кг), найціннішого обладнання, але тисячі центрифуг для збагачення урану до 40-60-90% евакуювати не вдасться.

Проте ось стратегічно ні — стратегічно ядерну программу можна припинити лише падінням режиму у Тегерані.

Звичайно, ніхто на це не піде. Ані за 12 днів, ані за 120.

Ізраїль більше року перестрілювався з Ліваном із населенням 5,7 млн осіб і домігся припинення вогню лише провівши інтенсивну та кровопролитну наземну операцію.

“Хезболла” зазнала важких втрат, але Ізраїль її не знищив, не роззброїв, лідери організації не ухвалювали рішення про її розпуск — стався відхід за річку Літані. Це однозначна поразка та зменшення можливості обстрілів півночі Ізраїлю, але не розгром.

Те саме стосується й ХАМАСу — вони торгуються за виведення Армії оборони Ізраїлю з Сектору, міжнародні гарантії та гроші на відновлення.

Звичайно, ніхто зараз не готовий збирати коаліцію, влаштовувати затяжну війну з 90-мільйонним Іраном.

ЄС просто не має геополітичних амбіцій, всі ці Франції та Великі Британії вже багато разів обпалювалися на питаннях дії поза метрополіями, вони не переймаються тим, що місцеві можуть все розікрасти та почнуть різати один одного — вони точно знають, що це станеться.

Бо неможливо змусити людей еволюціонувати примусово.

Парадокс у тому, що теократії та диктатури відстають технологічно і в наукових перегонах, натомість чудово цементують режим за допомогою ШІ, пропаганди через Інтернет, різних систем розпізнавання облич та стоп-слів. Тобто, технології, придумані в демократіях, забезпечують їм незмінність влади та політичного курсу.

А центрифуги для збагачення, навіть сучасні газові, Іран виробляє, а також може імпортувати через умовну КНДР, якої санкціями вже не налякати. Перенесуть майданчики на схід країни та посилять ППО.

Щоправда, ціна такої програми через санкції та спроби обійти їх становить за оцінками майже 3 трильйони доларів.

Свого часу лідери Пакистану заявляли, що готові їсти траву, але мати ядерну зброю — з Тегераном вийшло, що й тягот з поневіряннями перси зазнали, а от мети поки що не досягли.

Урок для нас єдиний, але дуже наочний. Ізраїль ідеально підібрав час — падіння Сирії та виведення з війни Лівану, відносно дружні уряди у Йорданії, Єгипті та Іраку.

Над ізраїльтянами збивали балістику американці, а йордансьткі ВПС перехоплювали дрони.

Але навіть кілька сотень сучасних літаків і тисячі високоточних бомб, успішна операція зі знищення верхівки, з виведенням з ладу генералітету, пряма військова допомога наддержави — це достатньо, щоб виконати оперативні завдання, але недостатньо, щоб розправитися з екзистенційною загрозою.

Режим встоїть, Іран продовжить розробку і ядерної зброї, і балістики, відкоригує витрати на “Шахеди”, які в результаті цієї кпанії досягли лише одиночних попадань.

Це не мир — це пауза на 5-10 років.

Ціна війни для Ізраїлю із призовом 350 тисяч людей на кілька років, витратою кількох сотень перехоплювачів і витрачанням тисяч високоточних бомб може бути дуже обтяжливою — 10% ВВП була оптимістична цифра операції проти ХАМАС.

Можна виграти війну, але не досягти миру. При цьому, диктатури можуть зазнати величезної кількості збитків та шкоди, проте встояти.