"Це він зараз так виглядає?" - із сумнівом запитує професор Гассан Угайл з Бредфордського університету.
На оцифрованому фото - обличчя зі слідами розкладу, яке ось-ось пройде крізь спеціальний алгоритм для нашого розслідування BBC.
Оригінальне фото зробив журналіст, який у 2011 році побачив тіло в секретному морзі в столиці Лівії. Йому тоді сказали, що це може бути харизматичний священнослужитель Муса ас-Садр, який зник у Лівії 1978 року.
Зникнення Садра породило безліч теорій змови. Дехто вважає, що його вбили, інші ж переконані, що він живий, і його утримують десь у Лівії.
Для відданих послідовників його зникнення має таку ж інтригу, як убивство президента США Джона Кеннеді у 1963 році. Ця тема настільки чутлива, що під час нашого багаторічного розслідування нашу команду BBC World Service навіть на кілька днів затримали в Лівії.
Його послідовники надали йому титул імама - рідкісна честь для живого шиїтського священнослужителя - відзначивши таким чином його діяльність на благо шиїтської громади.
Його таємниче зникнення надало йому ще більшої символічної сили, адже воно перегукується з долею "прихованого" дванадцятого імама - згідно з ученням найбільшої гілки шиїзму, дванадцятників. Той зник у IX столітті, і віряни вважають, що він не помер і повернеться наприкінці часів, щоб встановити справедливість на Землі.
Зникнення Садра, без перебільшення, змінило долю найбільш політично, релігійно та етнічно вибухонебезпечного регіону світу - Близького Сходу. Дехто вірить, що цей ірано-ліванський священнослужитель збирався використати свій вплив, щоб спрямувати Іран - і, як наслідок, увесь регіон - у більш поміркованому напрямку. Однак напередодні Іранської революції він зник.
Тож спроби Бредфордського університету ідентифікувати тіло мали величезне значення. Журналіст, який зробив фото, сказав, що тіло було незвично високим - а зріст Садра становив 1,98 м. Але обличчя майже не мало впізнаваних рис.
Чи зможемо ми нарешті розгадати цю багаторічну загадку?
Я сам із села Яммунех, високо в горах Лівану, де досі розповідають історії про страшну зиму 1968 року, коли лавина знищила громаду, а Муса ас-Садр прийшов крізь глибокий сніг, щоб допомогти селу.
Захоплення, з яким нині передають цю історію, свідчить про те, наскільки міфологізованою стала його постать. Один житель розповів мені, згадуючи себе чотирирічним хлопчиком: "Це було, наче сон… Він ішов через сніг, за ним усі селяни… Я біг за ним, аби лише торкнутися одежі Імама".
1968 року Садр ще не був відомим у такому віддаленому селі, як Яммунех, але він поступово здобував репутацію у країні. До кінця десятиліття він став впливовою фігурою в Лівані, відомий закликами до міжрелігійного діалогу та національної єдності.
1974 року Садр заснував "Рух знедолених" - соціальну й політичну організацію, яка вимагала пропорційного представництва для шиїтів і соціально-економічного звільнення бідних незалежно від віросповідання. Він настільки рішуче уникав сектантської розділеності, що навіть виголошував проповіді в християнських церквах.
25 серпня 1978 року Садр вилетів до Лівії на запрошення тодішнього лідера країни полковника Муаммара Каддафі.
За три роки до цього в Лівані спалахнула громадянська війна. Палестинські бойовики, що базувалися переважно на півдні Лівану, де жили більшість послідовників Садра, втягнулися в конфлікт і обмінювалися вогнем з Ізраїлем через кордон. Садр хотів, щоб Каддафі, який підтримував палестинців, втрутився й уберіг цивільних Лівану.
31 серпня, після шести днів очікування зустрічі з Каддафі, Садра востаннє бачили, коли його в урядовому лімузині везли з готелю в Триполі.
Більше його ніхто не бачив.
Безпекова служба Каддафі пізніше заявила, що він вилетів до Рима, але це спростувало розслідування.
Незалежна журналістика за часів Каддафі була неможливою. Але 2011 року, коли лівійці повстали проти нього під час "Арабської весни", ситуація трохи змінилася.
Лівано-шведський журналіст Кассем Хамаде, який висвітлював повстання, почув про секретний морг у Триполі, де, за словами джерела, могли зберігатися рештки Садра.
У кімнаті з холодильними камерами йому показали 17 тіл - одне дитяче, решта дорослих чоловіків. Також йому сказали, що вони мертві вже близько трьох десятиліть - що збігалося з часом зникнення Садра. Його нагадувало лише одне тіло.
"Цей один ящик, працівник моргу відкриває його, показує труп - і мене одразу вразили дві речі", - розповів Кассем.
По-перше, попри час, обличчя, колір шкіри та волосся були схожі на Садра.
По-друге, здавалося, людину вбили: череп мав сліди сильного удару в чоло або кулі вище лівого ока.
Але як упевнитися, що це був саме він?
Ми надали фото, зроблене Кассемом у морзі, команді Університету Бредфорда, яка впродовж останніх 20 років розробляє унікальний алгоритм під назвою Deep Face Recognition. Він визначає складні подібності між фотографіями й продемонстрував високу надійність під час тестів, навіть на недосконалих зображеннях.
Професор Угейл, який очолює команду, погодився порівняти зображення з моргу з чотирма фотографіями Садра на різних етапах його життя. Програма мала виставити результат із загальним балом від 0 до 100: чим вище число, тим більша ймовірність, що це та сама людина або член її родини.
Якщо бал нижчий за 50 - це, ймовірно, не пов'язана особа. Між 60 і 70 - це він або близький родич. 70 і вище означає пряму відповідність.
Фото набрало понад 60 балів - "висока ймовірність", що це був Садр, сказав нам професор Угейл.
Щоб перевірити цей висновок, професор застосував алгоритм для порівняння фото ще й із зображеннями шести членів родини Садра, а потім зі 100 випадковими фото чоловіків із Близького Сходу, які чимось його нагадували.
Фото родичів показали значно вищі результати, ніж випадкові обличчя. Але найкращий результат залишався при порівнянні фото з моргу та фотографій живого Садра.
Це свідчило, що була велика ймовірність того, що Кассем бачив тіло Садра. І факт, що він знайшов його з ушкодженим черепом, означав, що, швидше за все, Садра вбили.
У березні 2023 року, через приблизно чотири роки після того, як я вперше натрапив на фото Кассема, ми змогли поїхати до Лівії, щоб поговорити з можливими свідками і самостійно пошукати тіло. Ми завжди знали, що історія чутлива, але все ж нас здивувала реакція лівійців.
На другий день нашого відрядження в Триполі ми шукали секретний морг. Кассем, який супроводжував команду BBC, не міг згадати назву району, який він відвідав у 2011 році, окрім того, що він був поруч із лікарнею.
Нам сказали, що лікарня розташована в пішій доступності, і ми вирушили на її пошуки.
Раптом Кассем сказав: "Це вона. Я впевнений. Це будівля, де був морг".
Зовнішній вигляд будівлі був останнім, що нам вдалося зняти. Ми попросили дозволу знімати всередині, але наші дозволи скасували. Наступного дня група чоловіків, які, як ми пізніше дізналися, були офіцерами лівійської розвідки, схопили нас без пояснень.
Нас відвезли до в'язниці, яку контролювала лівійська розвідка, де нас утримували в одиночних камерах і звинуватили у шпигунстві. Нам зав'язували очі, неодноразово допитували й казали, що ніхто не зможе нам допомогти. Наші викрадачі заявили, що ми пробудемо там десятиліттями.
Ми провели під арештом травматичні шість днів. Нарешті, після тиску з боку BBC та уряду Великої Британії, нас відпустили й депортували.
Було тривожно відчувати, що ми самі стали частиною цієї історії. Лівія досі розділена між двома урядами, що конкурують, із воєнізованими формуваннями, і персонал у в'язниці зазначав, що розвідку Лівії контролюють колишні прихильники Каддафі, які не хотіли б, щоб BBC розслідувало зникнення Садра.
Дехто давно переконаний, що Садра вбили.
Доктор Хусейн Кенаан, колишній ліванський науковець, який працював у США, каже, що відвідав Держдепартамент у Вашингтоні того тижня, коли Садр зник у 1978 році, йому там сказали, що отримали звіт про його вбивство.
Цю версію підтверджує і колишній міністр юстиції Лівії Мустафа Абдель Джаліл, який розповів Кассему у 2011 році: "На другий чи третій день вони підробили його документи, нібито він їде до Італії. І вони вбили його в лівійських в'язницях".
Він додав: "Каддафі мав перше і останнє слово у всіх рішеннях".
Якщо ж Каддафі справді наказав убити Садра, то чому?
За словами експерта з питань Ірану Ендрю Купера, одна з версій полягає в тому, що на Каддафі вплинули іранські радикали, занепокоєні тим, що Садр міг зірвати їхні плани щодо Іранської революції.
Садр підтримував багатьох іранських революціонерів, які хотіли покласти край режиму тодішнього шаха Мохаммеда Рези Пехлеві. Але його помірковане бачення Ірану значно відрізнялося від ідей ісламських радикалів, і їм було неприйнятне та навіть ненависне.
За тиждень до зникнення, за словами Купера, Садр написав шаху, пропонуючи допомогу.
Купер інтерв'ював Парвіза Сабеті, колишнього директора контррозвідки таємної поліції шаха, для своєї біографії шаха. Сабеті розповів йому, що лист Садра пропонував допомогти послабити вплив радикалів, працюючи над впровадженням політичних змін, які могли б зацікавити поміркованіші елементи опозиції.
Колишній ліванський посол в Ірані підтвердив існування листа Садра. Халіл аль-Халіл сказав нам, що розуміє: у ньому був запит про зустріч із шахом, заплановану на 7 вересня 1978 року.
Купер вважає, що ця інформація просочилася до іранських радикалів.
Але іранці були не єдиними, хто міг бажати смерті Садра.
Каддафі надавав військову підтримку палестинським бойовикам, які атакували Ізраїль з південного Лівану, - і Садра цитують в інтерв'ю того часу, де він пояснює свої спроби знайти рішення разом з Організацією визволення Палестини (ОВП).
ОВП могла вважати, що Садр, який побоювався, що вони наражають на небезпеку ліванське населення, міг переконати Каддафі стримати їхні дії.
Хоча багато хто вірить, що Садр мертвий, інші твердо наполягають, що він досі живий.
Серед останніх - організація, заснована Садром у 1970-х, яка сьогодні є потужною політичною партією ліванських шиїтів під назвою "Амаль".
Лідер "Амаль" і спікер парламенту Набіх Беррі наполягає, що немає жодних доказів того, що Садр, якому зараз було б 97 років, помер. Але свого часу була можливість це довести.
Ще у 2011 році, коли Кассем відвідав таємний морг, він не лише сфотографував тіло.
Йому також вдалося дістати кілька волосяних фолікулів, аби використати їх для ДНК-тесту. Він передав їх високопоставленим чиновникам з офісу Беррі, щоб ті могли організувати аналіз.
Збіг із ДНК когось із членів родини Садра довів би поза всяким сумнівом, що тіло належало Мусі ас-Садру. Однак офіс Беррі так і не дав відповіді Кассему.
Суддя Хассан аш-Шамі, один із чиновників, призначених урядом Лівану для розслідування зникнення Садра, розповів, що "Амаль" повідомила йому: зразок фолікулів втратили через "технічну помилку".
Ми представили результати нашої системи розпізнавання облич синові Садра, Сеєду Садреддіну Садру. Він запросив на зустріч високопоставленого діяча "Амаль" Хаджа Саміха Хайдуса та суддю аш-Шамі.
Усі вони заявили, що не вірять у наші висновки.
Садреддін сказав, що з вигляду тіла на фотографії "очевидно", що це не його батько. Він також додав, що це "суперечить інформації, яку ми маємо після цієї дати [2011 року, коли було зроблено фото]", - про те, що він досі живий і утримується у лівійській в'язниці.
BBC не знайшла жодних доказів на підтримку цієї точки зору.
Але під час нашого розслідування нам стало зрозуміло, що віра в те, що Садр досі живий, має величезну силу як об'єднавче переконання для багатьох ліванських шиїтів. Щороку 31 серпня "Амаль" відзначає річницю його зникнення.
Ми неодноразово зверталися до офісу Беррі з проханням про інтерв'ю і коментар до наших висновків. Відповіді ми не отримали.
BBC також звернулася до лівійської влади з проханням прокоментувати наше розслідування і пояснити, чому команду BBC затримала лівійська служба розвідки. Ми також не отримали жодної відповіді.
Мо Шрейф, Відділ розслідувань BBC Eye
