Дві непримітні й далекі від політичного мейнстріму події привернули мою увагу за останній тиждень і дали привід для певного мегаобережеого оптимізму. Одна внутрішня - це незвичне скиглення кількох знакових провладних ЛОМів, котрі раптом помітили плями на зеленому сонці (ну, може, не на самому сонці, то на планетах навколосонячної орбіти).
Другу надіслав товариш, котрий, на відміну від мене, уважно стежить за подіями на Московщині. А там розгорілася справжня баталія (поки що словесна, але гаряча й публічна) між генералом Шамановим і генералом-академіком Кадировим. І вона свідчить, щонайменше, про дві обставини. Авторитет Путіна вже не достатній (здогадайтеся, чому - К.В.) аби гасити ці речі в зародку, як це бувало раніше.
По-друге, глибинні внутрішні проблеми імперії нікуди не поділися. При будь-яких серйозних змінах (наприклад, смерті певних фігур, але не тільки) вони обовʼязково вибухнуть.
І агресивна деспотична імперія почне розвалюватися - особливо, якщо обмеження нафтогазових доходів триватиме