Там і там можна чітко відокремити два протилежних підходи, які в термінології автівок можна умовно назвати "принципом іномарки" і "принципом радянського автопрому".
Продукти радянського автопрому - різні "Жигулі" чи "Таврії" - експлуатують за принципом "їздиш, поки щось не зламається". Зламалося - ремонтуєш. Періодичний регламент тут не має сенсу, бо якість запчастин невідома: можливо, та деталь, що вже пройшла свої 30 тисяч, пропрацює ще 20, а заміниш на нову - і та зламається вже за 5-7 тисяч км.
Натомість сучасні "іномарки" експлуатують - принаймні в ідеалі й на "рідному" сервісі - за прописаним регламентом, і окремі деталі міняють не "коли зламається", а коли в книжці написано. Воно виходить дорожче, але мінімізує ризик несподіваних проблем в дорозі.
Ну от, з організмом все точнісінько так само: одні експлуатують його як "Жигулі", "доки щось не зламається", а інші проводять регулярні регламентні роботи (тут це називається "диспансеризація"), щоб виявити проблеми на ранній стадії. Результат той самий: наче виходить дорожче, але мінімізує ризик несподіваних проблем на вашому життєвому шляху.
Мораль: ставтеся до свого організму як до "іномарки", а не як до "Жигулів", і будуть вам додаткові роки життя. А можливо, і витрат буде менше, ніж на ліквідацію проблем, коли вже припече.
