І не тому, що люди як вид - злі і їм не терпиться вбивати одне одного.
***
Просто щоби виграти конкуренцію в еволюційній боротьбі за виживання, треба знайти собі "краще місце під сонцем".
Але наша Земна кулька - маленька, "місць під сонцем" на ній замало, а претендентів на них - неміряно. От і виникають конфлікти.
***
Якщо це конфлікти між людьми, між сім'ями чи між сільськими громадами - це пів біди. Завжди знайдуться мирові судді, незаангажовані, але авторитетні і такі, що допоможуть домовитися.
"Можливість домовитися" - це найкращий вихід у всіх конфліктах.
Але як домовитися з тими, хто твоє Місце під сонцем вважає своїм?
У класичного мирового судді, який окрім суддівських функцій мав ще й поліцейські, була можливість не тільки визначити, яка з сторін є правою, а яка неправою, а й покарати тих, хто не виконуватиме його ухвали.
За це у старій добрій з Англії мирових суддів називали "лицарями Миру".
Не через шляхетність, а через те, що мали зброю.
***
А що робити, коли конфлікт виник між державами, а ще гірше - між супердержавами чи навіть цивілізаціями?
Чи є на Землі такий незалежний мировий суддя?
Тобто такий, що не належить до якоїсь із цивілізацій, до якоїсь із світових культур? Немає.
***
До кого апелюють сторони сучасних міждержавних конфліктів, кого кличуть на допомогу?
Апелюють до світового загалу в особі ООН ( чи як було колись Ліги Націй), кличуть у свідки інших, таких, як вони самі: "Люди добрі, допоможить відновити справедливість!"
А у кожної із сторін, між тим, є добре аргументована власними істориками казочка: чому саме цьому народові належить згадане Місце під Сонцем, чому саме для них (обраних) це - "своя, Богом дана земля"?
Як добитися справедливості, якщо одним цю землю "обітовав" умовний Яхве, а іншим Аллах? Чи можна їх, цих обіцяльників, спонукати домовитися?
Чи можуть півтори сотні "свідків" Генеральної асамблеї в один голос сказати, чий бог правий?
І навіть, якщо більшістю голосів таки з'ясують, то чи зможуть "судові пристави", "судові виконавці", які засідають в Раді безпеки, змусити виконувати ці рішення? Тим більше, що "постійні представники" в цій Раді, самі грішать викраденням "Місць під сонцем" у слабших?
***
...У Піднебесній, Китайській імперії, було багато народів і багато богів. А Мировим суддею над ними було Небо.
Саме "мандат Неба" і був остаточним рішенням у спорах і конфліктах народів і династій.
Хто отримав "мандат Неба" той і займає Місце під Сонцем.
Як дізнатися, кого ж ощасливило Небо?
Правовою основою для вироку було найдавніше природне право людини. Це - право на насильство. А реальним інструментом - війна.
Хто переміг у війні, на того боці й правда.
Хто переміг - той і вів справедливу війну. А хто зазнав поразки, той вів несправедливу.
Якщо суперник імператора зумів скинути його з трону, то не важливо - легітимна його нова династія чи ні, має вона древнє походження чи виникла учора. У нього є мандат Неба, скріплений перемогою у громадянській війні.
Бунти, революції, національно-визвольні війни, окупація чужинцями - все є справедливим, якщо є Мандат Неба.
А він здобувається тільки у війні.
***
У Європі споконвіку було так само.
Кожен з королів, кожна з держав, кожен з народів і кожна з націй виходили на бій за Місце під Сонцем із зображенням єдиного Бога на своїх знаменах. З надією, що Бог - "на нашому боці".
А якщо війна під цими знаменами була програна, то значить народ чи його володар чимось бога прогнівили.
***
Утім Небо не тільки справедливе, а й милостиве до переможених - кожен з них має право на необмежену кількість апеляцій, знову й знову піднімаючи меч на вчорашнього переможця.
У Неба немає заперечень, якщо у вас є сили вести війну за справедливість нескінченно.
***
Тож і виходить, що єдиний Мировий суддя у нашому світі - це Війна.
Єдиний спосіб добитися справедливого миру - перемогти у війні.
Пацифізм - в такій системі координат - це завідоме визнання своєї неправоти.
Сприйняття війни як Зла - це висловлення недовіри до всеєдинонго Мирового Судді, якого нема ким більше замінити.
Опір ворогу - це ваша згода на те, що війна є єдиним способом довести своє право на мирне життя під Сонцем, якщо всі інші способи не працюють.
***
Тобто, герої Оруела мали рацію: Війна - це Мир.
***
Принаймні, так є і так буде, допоки Людство не знайде десь поза своїм вузьким колом якогось стороннього Мирового суддю, який буде настільки мудрим і могутнім, що добиватиметься миру між людьми без бійні...
