Третя хвиля ударів по Бєлгороду — по двох підстанціях і машинному залу ТЕЦ «Луч», атаки по підстанції у Клинцях — це лише перші ластівки нашої зимової кампанії.
Природно, тривають удари по нафтопереробці та зберіганню нафти — горить нафтобаза у Феодосії: як мінімум чотири великі ємності знищені, ще три у вогні. Це та сама, де в результаті нальоту 2024 року вже вибили 12 цистерн.
Минулого року ми не мали можливості витрачати пів сотні довгих дронів на ТЕЦ і з десяток пакетів GMRLS на підстанції — було незрозуміло з допомогою, запаси високоточного в Альянсі були на мінімумі, а виробництво тільки розгортали.
Крім того, бити вглиб РФ західною зброєю дозволили лише в рамках Курської операції, тобто на запит тактичних командирів, а не в рамках стратегічних ударів, а довгих дронів не вистачало навіть на НПЗ.
Але сьогодні Європа заплатить США за зброю в рамках ініціативи PURL (Prioritized Ukraine Requirements List), а Вашингтон вклав додаткові чотири мільярди (загалом програма вже перевалила за 13 мільярдів) у GMRLS і планує випустити до кінця року 19 тисяч «олівців».
Українські ж далекі дрони вибили 25 % виробництва палива й підбираються до 30 % — є заводи, які отримали понад три хвилі влучань. Усе це означає серйозний дефіцит на ринку — близько 12 % падіння залізничних перевезень нафтопродуктів.
При цьому паралельно вистачило на південну гілку РЖД, на арсенали ГРАУ, які важливі не лише зберіганням, а й цехами для розбору й переспорядження боєприпасів, і на заводи ВПК. Та й загалом наші «Люті» й інші засоби набрали форми й долітають навіть до Пермі й Тюмені, тож для машинного залу або трансформаторів великих міст нарядів вистачить, а там ще попереду передачі ERAM зі США.
Тому удари по енергетиці РФ неминучі.
Тут збіглося збільшення виробництва високоточного озброєння на Заході, розуміння новою адміністрацією США, що ніхто в РФ не хоче зупинятися, і різке зростання можливостей України до дипстрайків.
Півтора десятка великих підстанцій і три десятки ТЕЦ у європейській частині — надто жирна ціль, щоб не помічати.
А якщо хочеться розповісти про тероризм, то росіянам треба швидко погортати свої пояснення минулих років — про денацифікацію, про «змусити капітулювати», про подвійне призначення й легітимність цілей.
Задача проста. Відомо: на модернізацію ТЕЦ «Луч» 2019 року витратили 490 млн рублів, або 6 млн доларів у нинішніх цінах, щоб замінити російські газотурбінні генератори й модернізувати британські.
Звичайно, там не тільки вони, тож сума модернізації тепер може сягати і 20–25 млн доларів.
Усе це входить до дочірньої компанії Росатому: улюблена історія кремлівських олігархів — розмазувати витрати по бюджету, а доходи класти собі в кишеню.Пакет ракет М31 коштував українському бюджету нуль доларів, а європейському чи американському — до мільйона.
Відчуваєте різницю та перспективу?
Шанси, що газотурбінні генератори пережили пряме влучення без важких ушкоджень — нульові. Бо 90 кг голови, що розірвалася у крузі сім метрів, зобов'язують.
Питання, що швидше закінчиться — золотовалютні резерви Москви з її засекреченими показниками економіки й нормами 20 літрів бензину в одні руки чи спроможності ЄС з його шостою частиною світової економіки?
Не за горами Європейський Союз сумарно витрачатиме на оборону 750 млрд євро, тоді як у важкій війні Москва не могла освоїти більш ніж 150 млн євро.
Плюс змінилася позиція США — ми, очевидно, можемо працювати по інфраструктурі противника, а не лише по РЛС у Криму чи арсеналах ГРАУ.
Чому йшлося про Tomahawk у нашому запиті, якщо маємо «Нептуни», «Фламінго», свої дрони та безпілотники Коаліції дронів?
По-перше, тоннаж — зараз ми вибиваємо колону НПЗ у середньому на місяць з копійками ремонту, а можна просто зносити її, змушуючи будувати заново.
По-друге, завдяки надмалій висоті, цифровим картам місцевості і протиракетним маневрам Tomahawk може проривати добре захищені ППО цілі, такі як ключові порти, термінали зрідженого газу й інше, тоді як паліатив продовжить працювати по слабко захищених.
Та й важлива наявність. На піку повітряного наступу нам потрібні вогневі наряди тут і зараз, а не наприкінці місяця, коли зберуть виробники чи союзники — зараз більшість виробів по РФ іде з коліс.
А Tomahawk ок, на складах, чекають свого часу. Не обов'язково навіть Block 5, можна й попередні. І знайти одну батарею наземного пуску з двох у наявності і трьох у виробництві також реально. Щоб знести будь-який НПЗ у радіусі 1000+ км за кілька днів, перетворити його на гору вогненного металобрухту й побачити, чи хочеться воювати далі.
Але незалежно від того, передасть Вашингтон нам «сокири» чи ні, удари по РФ триватимуть — і справа піде веселіше.
Минулого року ми могли тільки приймати по енергетиці, а тепер зможемо відвантажувати. І буде як з НПЗ — спочатку смішки (а Росія знає, що їй влучили по переробці), а потім мінус 25 % потужностей і дефіцит пального.
