Кремль маніпулює Європою — від телеграм-ботів до таємних фінансових мереж і підкуплених політиків. Ця невидима війна формує громадську думку, розділяє суспільства і загрожує демократії.
Після вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року медійна активність Москви в країнах Європейського Союзу стала більш витонченою та координованою. Кремль більше не покладається лише на класичну пропаганду — його стратегія поєднує традиційні канали з сучасними інструментами: мережами проксі-сайтів та їхніх клонів, локалізованими телеграм-каналами, автоматизованими ботнетами, використанням штучного інтелекту для створення контенту і deepfake-відео, діяльністю інфлюенсерів, а також фінансовими операціями через офшорні структури, криптовалюти та транзитні юрисдикції.
Мета цих кампаній — не лише поширення проросійських наративів, а й фрагментація політичного та суспільного консенсусу в ЄС, підрив довіри до інституцій НАТО та Євросоюзу, ослаблення підтримки України й створення так званої «сірої зони» для нормалізації відносин із росією.
Координація кампанії: хто за цим стоїть?
Центр управління інформаційною кампанією розташований у Москві. Координацією займається Управління адміністрації президента РФ із моніторингу та аналізу соціальних процесів, яке підпорядковується першому заступнику голови адміністрації президента Сергію Кирієнку.
Це управління, у співпраці з політичними технологами Андрієм Ткаченковим, Олександром Асафовим і Олегом Габою, визначає інформаційні пріоритети для західних медіа та тричі на тиждень готує аналітичні матеріали під назвою «Нові регіони в порядку денному».
Пропагандистська машина Кремля діє не хаотично, а системно, поширюючи наративи на кшталт:
- «Санкції шкодять ЄС більше, ніж росії»
- «Безпека Європи вимагає реалістичного діалогу з Москвою»
- сигнали, що розколюють суспільство й підтримують популізм, особливо щодо міграції, соціального виснаження та культурної ідентичності.
Щотижня формується медіаплан із п’ятьма головними темами, які змінюються залежно від стратегічних цілей Москви: від регіональної політики, конфлікту з Україною та оцінки санкцій — до питань «мирних переговорів» і внутрішніх процесів у ЄС.
Поширення проросійського контенту в Європі
Контент поширюється через російські державні медіа (Rossija Segodnja, VGTRK, Gazprom-Media, Zvezda) й адаптується під європейську аудиторію. Основні інструменти:
- deepfake-відео та фальшиві новинні портали;
- проксі-медіа і локальні телеграм-канали;
- співпраця з праворадикальними партіями та «корисними експертами»;
- цілеспрямовані атаки на репутацію західних ЗМІ.
Зі скороченням американських програм підтримки союзників та зменшенням фінансування інформаційної безпеки у США, зростаючі витрати Кремля створюють глобальний дисбаланс у сфері інформаційного впливу.
Для країн Центральної та Східної Європи, зокрема Чехії, цей феномен становить загрозу: він послаблює стійкість демократичних інституцій, підвищує вразливість до дезінформацій і дозволяє росії впливати на громадську думку, результати виборів і політичні рішення.
Показовий приклад — парламентські вибори в Молдові 28 вересня 2025 року, де Кремль намагався вплинути на результати через підкуп, дезінформаційні кампанії та мобілізацію проросійських виборців, але молдовська влада зуміла нейтралізувати ці спроби.
Головні ретранслятори російських наративів
Ключову роль відіграють політики й симпатики, які свідомо або несвідомо поширюють російські меседжі. Дехто має прямі контакти з російськими структурами, інші просто нарощують популярність на антизахідній риториці. Їхні виступи в медіа створюють ілюзію «альтернативної точки зору», що легітимізує проросійські позиції.
У Чехії, наприклад, деякі крайні праві сили або блогери використовують теми «втоми від санкцій», критику підтримки України та сумніви в євроатлантичній інтеграції.
У Німеччині історичний контекст грає свою роль: колишня канцлерка Ангела Меркель, просуваючи енергетичну політику (Nord Stream), посилила залежність ЄС від російського газу — і Кремль активно експлуатує це у своїй пропаганді. Її заяви 2022–2025 років російські ЗМІ інтерпретують як підтримку «права вето» Москви щодо розширення НАТО.
Навколо цієї «публічної вітрини» діє розгалужена мережа аналітичних центрів, блогерів, консультантів і колишніх розвідників, які виробляють контент, поширюють його й легалізують фінансові потоки. Частина західних коментаторів отримувала оплату або проходила «підготовку» для підтримки проросійських меседжів через RT/Sputnik чи дружні YouTube-канали.
Роль «м’якої сили» та культурної дипломатії
Кремль активно використовує так звану «м’яку силу» через структури на кшталт Россотрудничества та його «російських домів». Ці організації нібито займаються культурною дипломатією, але фактично виступають локальними центрами пропаганди, координуючи активістів і поширення проросійських наративів.
У Чехії вони часто діють під іншими назвами, через грантові програми та культурні проєкти, які маскують політичні цілі — налагодження зв’язків між місцевими медіа, політиками та експертами.
Цифрова інфраструктура та соціальні мережі
Найактивніша фаза поширення відбувається у соцмережах. Ботоферми, автоматизовані мережі репостів і фейкові акаунти у X, Facebook, TikTok і Telegram створюють ілюзію масової підтримки. Контент планується централізовано, а генеративні технології штучного інтелекту та deepfake роблять перевірку майже неможливою.
У 2025 році з’явилося понад 300 нових сайтів, замаскованих під регіональні медіа в США, Канаді, Німеччині, Франції та Норвегії. Вони працюють на платформі CopyCop (Storm-1516), використовують модель Meta Llama 3 і імітують стиль місцевої журналістики, що ускладнює їх виявлення.
Фінансування російської пропаганди
Пропаганда — надзвичайно витратна справа. Кремль інвестує мільярди євро щороку. У 2025 році витрати на інформаційний вплив оцінюються у 2–2,5 мільярда євро, а до 2028 року можуть зрости до 3 мільярдів. Окрім офіційних статей бюджету, існують таємні кошти, які виділяються на «активні заходи» спецслужб (ГРУ, СЗР).
Для переказу грошей у Європу Кремль використовує криптовалюти, офшори та транзитні юрисдикції. Кошти часто проходять через посередників у ОАЕ чи Катарі, конвертуються у криптовалюту, поділяються між різними гаманцями, а потім повертаються у вигляді «легальних» платежів за маркетинг, консалтинг чи медійні послуги.
Інша схема включає фінансові хаби Перської затоки та торгівлю важковідстежуваними товарами — золотом, діамантами, творами мистецтва чи антикваріатом — для легалізації великих сум і інтеграції їх у європейську економіку.
Приклади активності в Європі
- Німеччина: операції перед виборами 2025 року, спрямовані проти консерваторів (наприклад, Фрідріха Мерца), використання AfD і децентралізованих мереж для мікротаргетингу.
- Австрія: після висилки російських розвідників у 2024 році Москва відновила діяльність через нових агентів, що створює загрозу для інституцій МАГАТЕ та ОБСЄ.
- Угорщина: проросійські медіа, підтримувані урядом Віктора Орбана, фінансові зв’язки через OTP Bank і фонд Бетлена Габора, просування тем «втоми від санкцій» і «потреби діалогу з Москвою».
Наслідки для Чехії та ЄС
Росія створила складну й гнучку систему інформаційного впливу в ЄС, що поєднує централізоване стратегічне планування з децентралізованими тактичними операціями — від державних медіа і культурних центрів до фейкових сайтів, інфлюенсерів і ботнетів.
Цей вплив глибший, ніж здається: він підриває довіру до демократичних інституцій, поляризує суспільства й уповільнює ухвалення політичних рішень.
Для Чехії критично важливо:
- забезпечити прозорість фінансування медіа;
- контролювати політичні пожертви;
- зміцнювати незалежний фактчекінг;
- підвищувати рівень цифрової грамотності;
- посилювати міжнародну співпрацю в боротьбі з інформаційними операціями.
Без цих кроків політичні рішення в ЄС ризикують дедалі більше визначатися не реальними безпековими потребами, а результатом російських маніпуляцій.
Томаш Новак – доктор філософії в галузі міжнародної
економіки, експерт у галузі міжнародних відносин, аналітик, перекладач
