Те, що Кремль називає «контроль» та «стабільність» стикається з суворою реальністю, а саме скороченням робочого часу, неоплачуваними відпустками і локальними звільненнями в ключових галузях: металургія, авто, залізниця, гірничодобувна промисловість, агросектор, цементна та деревообробна промисловість. У перші дні жовтня 2025 президент рф путін виступив на кількох публічних майданчиках, зустрічі в Таджикистані Душанбе, і у відповідях на питання медіа наголошував на «стратегічній ініціативі», здобутках на фронті та на тому, що ситуація «під контролем», закликаючи Захід «заспокоїтися» і не загострювати. Це типовий дипломатично-політичний наратив, який покликаний одночасно підтримати внутрішню мобілізацію та стримати паніку серед еліт і населення.
путін продовжує публічно стверджувати, що економіка «під контролем», що росія «не допустить рецесії» та зможе «переключитися» на внутрішній розвиток і регіональну торгівлю, зокрема з країнами Центральної Азії. Проте незалежні та міжнародні джерела відмічають розбіжність між риторикою і практикою, реальна картина демонструє уповільнення зростання ВВП, структурні проблеми в промисловості та масові тимчасові відправлення працівників у неоплачувані відпустки. Уряду доводиться комбінувати запевнення «все під контролем» з примусовими або ринковими адаптаціями підприємств.
Подивимось на цифри та загальну картину. Дані Росстату та міжнародні оцінки показують істотне уповільнення зростання ВВП у 2025 році і за прогнозом уряду та фахівців на 2025 рік очікується приблизно 1.0–1.5% ВВП. Рекордно низький рівень безробіття ≈ 2.1–2.2% у літні та осінні місяці 2025 року, що формально виглядає добре, але це супроводжується нестачею кваліфікованих кадрів у низці галузей і одночасно «тихими» скороченнями та фірмовими хитрощами, як от 4-денний графік або неоплачувані відпустки. Низьке офіційне безробіття поєднується зі зростанням заборгованостей із зарплат і масовими відтоками працівників у деяких секторах.
Наступною іде ситуація з інфляцією та ставками, адже після «жорсткої» політики 2024–2025 років ключова ставка піднімалася до дуже високих рівнів, ще у 2024–2025 році була 21%, але в другій половині 2025 року Центробанк почав обережні кроки з пом’якшення, і вже отримали зниження до ~17% у вересні 2025 року. Це сигналізує про спроби балансувати між стримуванням інфляції і стимулюванням економіки.
Окремо не варто забувати і про локальні шоки, тобто стрибки цін на бензин через удари по НПЗ, які змушують центробанк діяти обережно. Дуже знизило конкурентоспроможність деяких виробників і жорсткі заходи контролю капіталів, санкції і «санкційна» реорганізація експорту та імпорту, і разом з тим одночасно «сильний рубль» локально, та підвищення імпортної конкуренції з Китаєм давлять виробництво. Тобто незважаючи на політичні заяви про стабільність, реальні економічні показники демонструють суттєве гальмування. Санкції, військові витрати, а також падіння попиту на цивільну продукцію призводять до кризових явищ в ключових секторах. Зростає безробіття, знижується виробництво, особливо у важкій промисловості та сільському господарстві.
Тому варто розглянути стан економіки по ключовим галузям, тому почнемо з важкої промисловості та металургії. Металургія – високоциклічна й експортноорієнтована галузь, а втрата доступу до європейських ринків, урізання логістичних маршрутів і падіння інвестицій у суміжні сектори як от будівництво, машинобудування призвели до швидкого скорочення замовлень. Це спричиняє не тільки тимчасові скорочення, а й складні структурні проблеми, починаючи від застарілих активів, дефіцит модернізації, і до «втечі» кваліфікованих кадрів. Металургійні заводи говорять про «найгіршу кризу з 1990-х», почалися початкові хвилі звільнень і «тихі» скорочення. Власне, ось причини такої ситуації:
- Падіння внутрішнього попиту – великі сектора-замовники, будівництво, авто, машинобудування скорочують замовлення.
- Втрата експортних ринків або ускладнення логістики внаслідок санкцій та відсутності доступу до західних ринків, при цьому конкуренція з дешевшим імпортом, зокрема з Китаю, різко знижує виручку.
- Зростаючі витрати енерго-компонента, логістика, високі відсотки по кредитах у попередній період. Виробництво протидронових систем, які є предметом захоплення президента, насправді не впливає в широких масштабах на економіку та бойові дії.
- Перехід частини промислового потенціалу на військове виробництво, щоб підтримати «мобілізаційний» попит, але це не компенсує падіння цивільного попиту. Характерний приклад цього «Уралвагонзавод», який утримується на плаву завдяки військовому виробництву, цивільна продукція падає, а працівників переводять на 4-денку, тому після цього часто йде відтік кадрів. Попри це, військове виробництво утримується, хоч і з обмеженим застосуванням, адже модернізовані Т-90М «Прорыв» та роботизовані комплекси частіше демонструються на полігонах, ніж використовуються на фронті.
У сфері машинобудування та автомобільної промисловості ситуація не краща, адже гіганти автомобільної промисловості, такі як ГАЗ, КАМАЗ, АвтоВАЗ, ЛіАЗ перейшли на чотириденний робочий тиждень, у зв’язку зі значним падінням попиту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Загальний обсяг продажів нових автомобілів у 2025 році падає, прогнозоване скорочення виробництва близько 20%. Внутрішній ринок демонструє структурну кризу через збільшення продажів вживаних та імпортних автомобілів, банкрутства автосалонів і зниження якості продукту через технологічне старіння виробництва. Показовим є те, що залізнична галузь взагалі втрачає свій обсяг через зменшення попиту на магістральні електровози і тепловози в тому числі і через падіння гірничодобувних вантажів, тому РЖД «попросили» співробітників брати неоплачувані дні.
Власне, причини такого падіння полягають у тому, що падає споживчий попит, зростає вартість кредитування, у вигляді високих ставок, відсутність імпортних компонентів, падіння державних інвестицій у неефективні проєкти, а також варто зазначити, що частина замовлень перенаправлена у військове виробництво. Тому далі перейдемо до видобувної галузі, адже ситуація тут не краще, спостерігається скорочення видобутку нерентабельних ліній, зупинки шахт, падіння експорту в окремих нішах, скорочення персоналу, а у вугільному секторі десятки тисяч втрат у першій половині 2025 року. Падіння у 2025 році становить близько 10% за деякими даними, що є найгіршим показником з початку війни, пояснюється це втратою західних ринків збуту, де експорт зменшився приблизно на третину, важкими кредитними умовами та тиском курсу рубля. У гірничодобувному секторі «Мечел» оголосив про зупинку нерентабельних виробництв, а «Алроса» скоротила фонд оплати праці на 10%, що є дуже показовим і говорить про падіння обсягу виробництв.
У агропромисловому секторі заявляється про відтік 150 тис. працівників на рік, що є дуже великою латентною кризою кадрів, що може бути спричинена старінням працівників і нестачею нових кваліфікованих кадрів , а також через низькі зарплати у цьому секторі. Проте варто розуміти, що такі втрати загрожують досягненню амбітних планів Путіна щодо збільшення сільгоспвиробництва на 25% та експорту на 50% до 2030 року. Цифри говорять про те, що 30-50% ферм діють із недостатньою кількістю працівників, що знижує продуктивність і збільшує виробничі ризики. І причини цього дуже прості – демографічні тренди, низькі зарплати в регіонах, кращі умови праці у сфері послуг та міграції, а також загальні економічні ризики, що демотивують довгострокові інвестиції в сільське господарство, тому виникають проблеми з продовольчою безпекою в локальній перспективі, необхідність імпорту певних продуктів та компонентів та зниження експорту у частині аграрної продукції.
Лісопереробна компанія «Свеза» закрила виробництво фанери в Тюмені через низьке завантаження. Очевидно, що будівельний сектор тісно пов’язаний із банківською доступністю житла й інвестиціями в інфраструктуру. Високі кредитні ставки, слабкий попит на нове житло та конкуренція імпорту послабили внутрішній ринок, тому це багатосекторна проблема, котра відображається в суміжних галузях. Оборонка – єдиний реальний «підтримуючий двигун» зайнятості і виробництва для платформ типу Уралвагонзаводу. Проте цей сектор поглинає ресурси і фокусує виробничі потужності на військових замовленнях, а не на цивільній модернізації і це породжує структурний дисбаланс, адже на фронті демонстративні новинки, типу Т-90М, «Штурм», а в цивільній частині дефіцит замовлень і стагнація. Військові замовлення часто перекриті держзамовленнями, але вони не замінюють повною мірою повноцінного ринкового попиту на цивільні товари.
Однією з головних причин структурної кризи в російській економіці є тривала війна проти України, яка радикально змінила розподіл фінансових і людських ресурсів. Величезна частина державного бюджету тепер спрямовується не на розвиток цивільної інфраструктури чи підтримку промислових інновацій, а на військові потреби, така мобілізаційна модель економіки веде до так званого «ефекту витіснення» де кожен рубль, витрачений на війну це рубль, який не потрапляє у цивільний сектор, не створює довгострокових активів, не підвищує продуктивність. І очевидно, що військове виробництво не створює ефекту мультиплікації, який дає цивільна економіка, адже танки не стимулюють розвиток малого бізнесу, сервісних послуг чи інновацій. Отже, з точки зору загальноекономічного ефекту, переорієнтація ресурсів на війну приносить короткострокову зайнятість, але гальмує розвиток і технологічне оновлення країни.
Друга фундаментальна причина – санкційна ізоляція, яка поступово позбавляє Росію доступу до західних ринків, технологій, капіталів і компонентів. Підприємства змушені переходити на «сірий імпорт» через треті країни: Казахстан, Туреччину, Китай чи ОАЕ, що підвищує собівартість продукції. Результат – зростання витрат, падіння продуктивності, а отже і скорочення прибутковості. Крім того, втрата західних ринків збуту змусила експортерів металу, алмазів, енергоносіїв переорієнтовуватися на менш прибуткові азійські ринки, де конкуренція набагато вища, а умови жорсткіші. Це теж веде до зниження валютних надходжень. Ще одним чинником є різка зміна зовнішнього попиту та посилення конкуренції з боку азійських партнерів. Після того як Росія втратила більшу частину європейського ринку, вона спробувала перенаправити свій експорт у Китай, Індію, Туреччину та країни Південно-Східної Азії. Але ця стратегія має зворотний ефект, тому що російські товари, від сталі до вугілля, стикаються там із демпінгом і надлишковими потужностями місцевих виробників. Наприклад, Китай сам має перевиробництво сталі, алюмінію та машинобудівної продукції, тому диктує низькі ціни на імпорт, змушуючи російські компанії працювати «в мінус». У результаті внутрішній попит скорочується, підприємства змушені зменшувати виробництво, а доходи бюджету падають.
Щоб стримати інфляцію, яка після санкцій і девальвації рубля зросла до двозначних показників, Центральний банк Росії був змушений підняти ключову ставку до рекордних 21% у 2024 році. У вересні 2025 року Центробанк почав поступове зниження ставки до приблизно 17%, але ефект уповільнення вже проявився і інвестиції впали, темпи зростання ВВП сповільнилися до 1–1,5%, а будівельна активність і машинобудування залишаються в рецесії. Ще одна критична проблема це демографічна криза і масовий відтік кадрів, через мобілізацію, еміграцію та зниження народжуваності Росія за останні три роки втратила сотні тисяч працездатних чоловіків. За офіційними даними, тільки з агропромислового комплексу щороку йдуть близько 150 тисяч працівників -переважно молодь і спеціалісти середньої ланки. Поступово формується порочне коло: зниження зарплат і скорочення робочого тижня стимулюють відтік людей, а їхня нестача ще більше знижує продуктивність і конкурентоспроможність підприємств.
У той час як офіційні заяви Кремля наголошують на стабільності та контролі, реальна економічна ситуація в росії свідчить про глибоку кризу, що охоплює провідні галузі промисловості. Економіка фактично розколюється на частини, де військове виробництво підтримують штучно, в той час як цивільний сектор переживає масові скорочення, падіння продуктивності та кадровий дефіцит. Секторна трансформація, оборонна конверсія та адаптація до санкцій, дозволяє «тримати» деякі підприємства на плаву, але це не дає стійкого цивільного економічного відновлення. Якщо уряд РФ не проведе комплексних кроків, у вигляді інвестиційних стимулів, реформ ринку праці, модернізації, то ризики структурної деградації посиляться і очікується ще більше падіння продуктивності, втрати технологічних ланцюгів та поглиблення регіональних дисбалансів.
Секція Дельта групи «Інформаційний Спротив»
