Станом на 2025 рік з’являються все більш вагомі ознаки того, що росія відтворює в Балтійському регіоні модель «нової холодної війни». Кремль застосовує поєднання військових маневрів, інформаційних операцій, кібернападів і інших «гібридних» інструментів тиску, щоб випробувати рішучість НАТО й посилити свій вплив без початку прямої великомасштабної війни. І хоча прямий конфлікт наразі малоймовірний, комплекс гібридних операцій збільшує ризик ескалації. Кремль прагне досягти політичних цілей через психологічне залякування та сигналізацію сили.
Цей підхід є сучасним продовженням радянських операційних моделей, що можна характеризувати як нову “Холодну війну” у Балтійському регіоні. Незважаючи на низьку ймовірність масштабного навмисного конфлікту, ризики випадкової ескалації зростають через низку факторів: поганий технічний стан російської військової техніки, що призводить до поломок, а також низьку кваліфікацію і недостатній рівень підготовки російських військових, які часто не готові адекватно реагувати в надзвичайних ситуаціях. Балтійський регіон зазнає посиленої гібридної агресії з боку росії, що проявляється у дезінформації, атаках на підводні кабелі, трубопроводи та іншу морську інфраструктуру. Загроза являє собою довгостроковий виклик для оборонної стратегії регіону.
росія через свій Балтійський флот вже має значну присутність у регіоні. Водночас вона активно застосовує методи «гібридної війни, намагається чинити тиск на країни Балтії, використовуючи як військову силу або її загрозу, так і неспеціалізовані засоби: енергетичні, інформаційні, економічні. Для росії регіон Балтійського моря є стратегічно важливим – як плацдарм впливу на ЄС та НАТО, Москва повертається до моделей, які можна порівняти з радянським підходом, але з урахуванням сучасних технологій і сценаріїв. Однією з ключових тем останніх років стало зростання так званого «тіньового флоту» – танкерів із вантажем російської нафти, які часто супроводжуються військовими кораблями та винищувачами, що викликає серйозне занепокоєння у Данії та інших країнах Балтії. Деякі з цих суден вже підозрюють у пошкодженні підводних кабелів, енергетичних комунікацій або порушенні навігаційної безпеки. Наприклад, естонська сторона висловлювала занепокоєння щодо втручання таких суден у роботу підводних інтернет- та енергетичних мереж.
15 жовтня 2025 року Королівський флот Швеції заявив про виявлення та супровід російського підводного човна у Балтійському морі. За день до цього, 14 жовтня, субмарина увійшла через Великий Бельт – стратегічний морський пролив між датськими островами Зеландією і Фюненом, що з’єднує Каттегат та Балтійське море. У супроводі діяли кораблі шведського флоту та винищувачі авіації, у співпраці з НАТО. Раніше НАТО повідомило, що російський підводний човен «Новоросійськ» вийшов на поверхню біля узбережжя Франції через надзвичайний стан, а саме механічну поломку. Голландське міністерство оборони підтвердило супровід човна їхніми військовими, а Генеральний секретар НАТО Марк Рютте публічно висміяв технічну відсталість росії. Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістершон наголосив, що з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року напруженість у Балтії різко зросла, він зазначив, що Швеція не перебуває у війні, але й спокою немає, що змусило відмовитись від двобічної нейтральної політики і приєднатись до НАТО у 2024 році.
Військові маневри також підвищили напруженість: на навчаннях BALTOPS-2025 НАТО проводило масові морські маневри, у відповідь росія стягнула в регіон 20 кораблів, що збільшує ризики сутичок і провокацій. Експерти наголошують, що прямої військової атаки росії на балтійські країни НАТО наразі малоймовірні, проте агресивна поведінка Москви підвищує ймовірність помилок і випадкової ескалації.
Гібридні дії росії на Балтиці нині включають порушення повітряного простору і територіальних вод, саботаж критично важливої підводної інфраструктури, кібернапади, і кампанії дезінформації, спрямовані на дестабілізацію Литви, Латвії та Естонії. Росія проводить морські навчання, збільшує активність свого флоту в Балтійському морі, зокрема в Калінінградській області, Псковській зоні тощо, що створює пряму військову присутність і видимий тиск на сусідів. Цей аспект підкреслює, що Москва не обмежується лише гібридними методами, а готова використати й класичний військовий інструментарій, якщо це буде вигідно. Водночас Москва прагне затягнути конфлікт у «сірій зоні», де важко зрозуміти, чи це вже війна, чи ні, що ускладнює колективну відповідь і підсилює напругу. Тому лідери балтійських країн неодноразово звертались до НАТО з попередженнями про російську загрозу та закликають зміцнювати оборону.
Історія радянських підводних операцій біля Швеції під час Холодної війни слугує зразком сучасних підходів Москви. Тоді радянський флот систематично порушував шведські територіальні води для збору розвідданих, спостереження за НАТО, випробування оборонних систем і провокацій, що підривали шведський нейтралітет і спонукали країну до суттєвих витрат на протипідводну оборону. Серед тактик були використання тихих дизель- електричних човнів, нічні переходи зі споживанням повітря через сноркели, пасивне акустичне і радіоелектронне прослуховування. Усі ці операції рутинно заперечувались радянською стороною для збереження двозначності й політичної напруги.
Ці стратегії підкреслюють ефективність підводних човнів у прибережних водах, а також їхню політичну роль у фізичному і психологічному тиску на супротивника. Сьогодні російські підводні операції в Балтії мають кілька ключових напрямів:
- Ускладнення свободи пересування НАТО і ЄС у морі через заходи протидії доступу і маневрів A2AD, включно з підводними човнами, протикорабельними ракетами, мінами і датчиками.
- Проведення розвідки і спостереження за важливою підводною інфраструктурою, кабелі, трубопроводи, для потенційного майбутнього саботажу.
- Тестування здатності противника виявляти та реагувати на операції у режимі двозначності, сигналізуючи про свою присутність.
- Підтримка гібридної війни через примус, залякування і дестабілізацію без відкритого конфлікту.
- Збереження стратегічної позиції для можливого ескалаційного розвитку, у тому числі здатності до підриву інфраструктури і проведення прихованих операцій.
Також оборона Калінінградського анклаву, важливої бази для Балтійського флоту, підтримується підводними операціями, а юридичний контроль Москви біля своїх берегів посилюється.
За оцінками, ймовірність цілеспрямованої чисельної російської атаки на країни НАТО у Балтії протягом найближчих 12–24 місяців становить 5-10%. Це пов’язано з виснаженням сил РФ через війну в Україні та сильною системою стримування НАТО, до якої з 2024 року приєдналися Швеція і Фінляндія. Водночас ризик серйозних інцидентів із частковим застосуванням сили наприклад, зіткнення в повітрі чи на морі, помилки ідентифікації, ракетні чи дронові випадковості, перебуває на рівні 10-15% через високу воєнну активність і сусідство флотів. Найбільша небезпека на яку припадає 50-70%, пов’язана з гібридними або прихованими атаками із застосуванням елементів сили – саботажем технічних підводних систем, глушінням GPS, проникненнями безпілотників, іншими безпековими провокаціями, спрямованими на залякування, тестування оборони без оголошення війни.
У середньостроковій перспективі, тобто 3–5 років, ймовірність відкритої атаки зростає до 10-20%, за умови стабілізації фронту в Україні, відновлення російських сил, уявлення про ослаблення НАТО чи наявності внутрішніх чинників, що спонукатимуть Кремль до ескалації. Проте цей ризик скорочується зі зміцненням оборони НАТО і загостренням проблем у рф.
Адже є певні ключові слабкості росії в Балтії:
- Значні втрати підготовлених кадрів і елітних підрозділів через війну, що обмежує можливості десантних операцій.
- Вразлива географія, зокрема острівцевий анклав Калінінград, який може бути ізольованим, та контроль над стратегічними протоками, як от Датські проливи, силами НАТО.
- Недолік глибин, складна гідрологія Балтійського моря, що дозволяє НАТО легко насичувати простір засобами протипідводної боротьби.
- Обмежені можливості для десантів і високий ризик підтримки із землі.
- Відсутність повітряної переваги перед модернізованими силами країн Північної Європи та Балтії, оснащеними сучасною авіацією і системами ППО.
- Обмеження у логістиці та виробничих потужностях через санкції, що ускладнюють поповнення запасів та ремонт техніки.
- Високий рівень інтеграції розвідки і контролю НАТО, що ускладнює раптові операції та швидко ідентифікує відповідальних за підводні саботажі.
- Стратегічні й політичні обмеження, такі як загроза спрацьовування статті 5 НАТО і внутрішні політичні ризики для Кремля.
Найбільш ймовірні сценарії конфлікту станом на зараз випливає у гібридну кампанію тиску, кризові випадковості під час військових навчань із швидким зниженням напруги, а також низьковірогідні ізольовані удари з адекватною відповіддю НАТО. Тому індикатори раннього попередження -це посилення російських військ у західних округах, збільшення електронних та GPS- помилувань узгоджено з рухами НАТО, активізація логістики в Калінінграді, нові законодавчі ініціативи Росії щодо морських меж та посилення пропагандистської кампанії щодо «провокацій НАТО».
росія перетворює Балтійський регіон на арену гібридного протистояння, поєднуючи демонстрацію військової сили з підводними диверсіями, інформаційним тиском та кібератаками. Її дії не обов’язково ведуть до відкритої війни, але системно підривають стабільність, тестують межі реагування НАТО і створюють атмосферу постійної напруги. У цих умовах ключем до безпеки Балтійських держав і Європи загалом є посилення спільного моніторингу, морської оборони та кіберстійкості, адже саме в «сірій зоні» між миром і війною вирішується, чи збережеться баланс сили в регіоні.
Секція Дельта групи «Інформаційний Спротив»
