П’ятдесят років тому це була країна рибалок і фйордів.
Сьогодні - одна з найбагатших держав світу.
Не тому, що має більше нафти, а тому, що вирішила, кому вона належить
З кожного бареля нафти, з кожної кронки прибутку норвежці створили фонд 1,4 трильйона доларів,
який тепер працює на всіх громадян.
Це не подачка і не соціалізм.
Це -договір між людиною та державою:
ми даємо вам можливість жити гідно, а ви не забуваєте, що ця земля належить людям.
Україна багатша ресурсами, ніж Норвегія.
Маємо літій, титан, уран, газ, вугілля і землю, яку світ називає чорноземом.
Але поки що ці багатства годують не країну, а тих, хто ближче до «потоків».
Після війни ми могли б зробити інакше.
Створити Український фонд майбутнього - з доходів від надр, енергетики, відновлення - щоб кожен громадянин відчув: його зусилля не зникають у чужих офшорах.
Щоб податки, праця і ризик мали продовження у безпеці, освіті та медицині.
Це не про комунізм.
Це про справедливість.
Про країну, яка дорослішає і нарешті домовляється сама з собою.
Норвегія просто підписала договір зі своїми громадянами.
Нам теж час поставити підпис.
І тоді, можливо, не потрібно буде створювати Міністерство національної єдності України - бо співвітчизники самі повертатимуться додому, в Україну.
А ті, хто воював на фронті й у тилу, не запитуватимуть із гіркотою: «За що я воював?»
Уріель Штерн
